Україна відзначає День Соборності: Що потрібно знати про свято

У вівторок, 22 січня, Україна святкує День Соборності.

22 січня 1919 року було підписано Акт злуки Української народної республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в єдину українську державу.

Роком раніше – 22 грудня 1918 року – було підписано IV універсал УЦР, який проголосив повну незалежність УНР.

22 січня 1919 року на Софійській площі прозвучали такі слова:

“Віднині зливаються в одне віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Наповнилися відвічні мрії, для яких жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної української Держави на добро і щастя українського народу…”

Державний статус День Соборності України отримав в 1999 році.

30 грудня 2011 року указом президента Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, а замість нього встановлено День соборності і свободи України. Проте 13 листопада 2014 року указом президента України Петра Порошенка свято було відновлено.

Щороку, 22 січня, на вулицях Києва та інших міст України можна побачити людей, які відзначають це свято. Живі ланцюги, які вони традиційно утворюють, символізують об’єднання країни.

Перше офіційне святкування Соборності відбулося 22 січня 1939 року. Тоді вперше за 20 років урочисто відзначено на офіційному рівні свято Соборності. Відбулося це в Карпатській Україні, місті Хуст, в той час – автономній республіці Чехословаччини. Це був привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з’їзді Всенародних зборів українців у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві.

Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участі 30 тис. людей, які з’їхалися до столиці Карпатської України з усіх куточків краю.

Живий ланцюг в 1990 році – ця акція стала одною з найяскравіших подій під час руху за відродження незалежної, соборної і демократичної України. Патріотичні сили в передчутті розпаду СРСР об’єдналися і 21 січня 1990 року організували живий ланцюг між Києвом і Львовом, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України та існування єдиної, соборної України. Від 1 до 3 мільйонів людей, узявшись за руки, створили на дорогах і шосе безперервний ланцюг від Києва до Львова.

У кінці 2000-х років почала відроджуватися традиція створення живих ланцюгів, які символізують єдність України. У 2008 – 2011 роках в Києві схожі ланцюги створювали на мосту Патона. Таким чином символічно об’єднували правий і лівий береги Дніпра. Найбільшого розмаху досягла акція 2011 року, коли на міст Патона прийшли понад 1000 осіб. 22 січня 2011 року живий ланцюг також було створено в понад 20 містах України. А у Львові близько п’яти тисяч людей створили ланцюг від пам’ятника Тарасу Шевченку до пам’ятника Степану Бандері.

29 листопада 2013 року в рамках заходів Майдану створили живий ланцюг Україна-Європа, до кордону з ЄС. Довжина ланцюга склала рекордні 625 км, 520 тисяч осіб.