Казино Шкрібляк (Частина 2)
Замість прологу. Люстерко для «ґероя».
…До змісту ухвали судді Абасової Н.В. ми повернемося в розділі, де дослідимо весь механізм розвалу справ Шкрібляка. Наразі дозволимо лише кілька побіжних зауважень.
Зауваження перше. Дивні збіги в кар’єрі судді Аббасової.
Аббасова Наталія Володимирівна закінчила КНУ ім. Тараса Шевченка 2005 року й отримала ступінь магістра права.
Працюючи помічником судді Верховного суду, 3 квітня 2017 року подала відповідну заяву і була внесена до списку претендентів на посаду судді місцевого суду. Призначення судді – довготривала процедура. За результатами кваліфікаційного іспиту вона набрала 184,75 балів та зайняла (сто восьму) позицію в рейтингу 600 кандидатів на посаду судді місцевого загального суду. Серед восьми претендентів на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва. Аббасова Н.В. зайняла 7 (сьому) позицію й ніхто призначати її не поспішав.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Казино Шкрібляк (Документальний трилер)
Аж раптом усе помінялося.
Указом №310/2020 від 5 серпня 2020 року Президент Зеленський призначив Татарова Олега Юрійовича заступником керівника офісу Президента України. При цьому на президентському сайті повідомлялося, що Татаров «відповідатиме за правоохоронний напрям»
Того ж дня (а може тієї ж хвилини) Зеленський підписав указ № 311/2020 від 5 серпня 2020 року «Про призначення суддів». Незважаючи на першу літеру «А» в прізвищі, Аббасова Наталія Володимирівна, була позначена останньою у цьому списку. Виглядає так, ніби новоспечена дебютантка мало не на ходу скочила підніжку скорого суддівського поїзду.
Комусь може бути цікаво дізнатися, що ступінь магістра права куратор «правоохоронного напряму» О. Татаров, як і Н. Аббасова, отримав 2005 року. Тому й не дивно, що остання потрапила в число тих, хто 15 грудня 2020 р. присягу судді урочисто складав у присутності В. Зеленського та А. Єрмака в Українському Домі. Адже це велика честь.
І вже 31 грудня 2020, о 22:30 (за півтори години до нового року), суддя Аббасова Н.В. ухвалила рішення про арешт Максима Микитася.
Так. Того самого злочинного забудовника, «заклятого партнера» того ж самого Олега Татарова по одіозному Укрбуду. Обидва останніх спільно брали участь у шахрайських оборудках, а потім щось не поділили і посварилися. Через це Микитась й потрапив під важкий прес «правоохоронного напряму ОП» .
На цьому «збіги» не закінчуються. Адже вже 12 березня 2021 року газета «Дзеркало тижня» з посиланням на Центр протидії корупції оповістила що друге (!) клопотання Олега Татарова про зняття з нього підозри Слідчої антикорупційної прокуратури потрапило в провадження судді Аббасової. І це – за умови, що перше клопотання О. Татарова того ж змісту 05 березня 2021 р. вже відмовився задовольнити інший суддя того ж суду, визнавши підозру обґрунтованою. Газета навіть запропонувала судді Аббасовій взяти самовідвід.
Нам невідомо, чи скористалася суддя Аббасова порадою впливового тижневика, але нам відомо що за тими самими «дивними збігами» до цієї суді продовжували потрапляти надзвичайно важливі справи. Й серед них – «справа Шкрібляка».
З цього ми робимо висновок, що суддя Аббасова, аж ніяк не проста «молода» суддя з куцим суддівським досвідом. Ми переконані, вона має якусь особливу місію у неодноразово згаданому вище «правоохоронному напрямі» заступника керівника офісу Президента Олега Татарова. Питання в тому, – куди ж він нас рухає той напрям?
Зауваження друге. Особливості національного судочинства
Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України був ухвалений за часи Януковича (й не без допомоги все того ж О. Татарова). Той кодекс містить безліч корупційних «фішок». Одна з таких фішок – неможливість оскаржити рішення слідчого судді про відмову продовження строку досудового слідства( ч.9 ст. 295-1 КПК) Норма ця створена в порушення наріжного принципу правосуддя. Цей принцип говорить: кожне рішення суду першої інстанції може бути оскаржене.
Але не у нашому випадку КПК від Януковича-Татарова. Тут усе поставлено в залежність від однієї людини. Це зроблено з тим розрахунком, щоби при бажанні можна було б «продати» будь-яку кримінальну справу. І справи ті таки продаються окремими суддями, інколи навіть «в особливо великих розмірах».
Але наш випадок особливий.
Занадто тяжкі обвинувачення. Занадто великі ставки. Занадто одіозні персони замішані. (У справах Шкрібляка тим чи іншим боком засвітилися такі «діячі» як Микола Злочевський та Ігор Кононенко, Олена Мазурова та Володимир Євдокімов, Віктор Медведчук та Петро Порошенко, а останнім часом – навіть заступники керівника ОП Кирило Тимошенко та Олег Татаров. Разом з ними, як казав класик, «в одной абоймє» опинилися ще й білоруський магнат-контрабандист Ніколай Воробєй, опора режиму Лукашенка та торгівці смертю – терористи з ОРДЛО та – змішувачі вугілля з Москви, прізвища ці ми ще назвемо.
Але найбільшої уваги в цьому списку заслуговують імена європейських фінансистів. Скажімо, Gaveyn Mink, виконавчий директор нідерландської Multi development Ukraine. Або Ckaudia Pentred, директорка Європейського Банку Реконструкції та Розвитку з питань власності та туризму. Чи знають вони, що інвестуючи в проекти Анатолія Шкрібляка, вони сприяють у відмиванні брудних грошей, зароблених на контрабанді кривавого вугілля терористів ОРДЛО? Чи знають пани з поважних європейських фінансових установ, зо позують на світлинах з презентацій Шкрібляка, що поруч з ними – цинічний та небезпечний державний злочинець?
Та повернімося до рішення слідчої судді Аббасової від 07.04.2021 у справі № 761/12644/21.
Ніхто нас не примусить погодитися з тим, що суддя зі стажем роботи у три місяці й три тижня зупинила півторарічні зусилля численної слідчої групи СБУ в чотирьох областях України у справі про Ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, Створення терористичної групи чи терористичної організації, Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, вчинене організованою групою самотужки без огляду на поради «старших таварісчей».
Диявол, як відомо, ховається в деталях. І з цього огляду в ухвалі фахівцям одразу кидаються в очі одна фраза:
«…з клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів кримінального провадження не вбачається, які саме об`єктивні причини завадили закінченню досудового розслідування та проведенню вичерпних слідчих (розшукових) і процесуальних дій».
Колеги-законники, та не вимагає процесуальний закон від слідчого заради того щоб отримати дозвіл суду на продовження строку досудового розслідування наводити якісь там об`єктивні чи суб’єктивні причини того, чому йому треба ще час для проведення слідства.
Це – фантазії судді Аббасової.
Так само не існує в законі взагалі поняття вичерпних слідчих (розшукових) і процесуальних дій. Сама природа злочину виключає таке поняття як вичерпність. Адже глибина кожного злочину невичерпна. Тому слідчому за процесуальним законом й не потрібно провадити «вичерпних слідчих (розшукових) і процесуальних дій». Йому потрібно провести ті слідчі дії, які допоможуть йому сформувати підозру, потім обвинувачення передати справу до суду, де прокурор зможе довести вину злочинця.
З тексту ухвали ми бачимо, що слідчий переконливо пояснив судді які дії він провів і які йому потрібно ще здійснити, щоби довести справу до суду. А суддя йому перешкодила це зробити й вигадала при цьому якісь абстрактні, не передбачені законом категорії.
Цими фразами суддя Аббасова намагалася зробити «законоподібним» своє явно протизаконне рішення. Витративши три дні на вивчення справи, суддя без жодних законних поклала край слідству, яке тривало півтора роки.
Очевидно, що Анатолій Шкрібляк та його подільники отримали від ухвали судді Аббасової своє вичерпне задоволення та втіху.
Та питання ще й в тому, чому наше поважне СБУ «проковтнуло» оте протизаконне рішення судді-парвеню, чому ніхто не поставив питання про притягнення судді до відповідальності за порушення присяги, котру вона прийняли у присутності Президента України?
Чи не тому, що це рішення всіх влаштовувало? Отже він існує, цей поза-процесуальний таємний консенсус між владою державною та владою шахрайською?
Але махінації на енергоринку це не єдине, що прощає СБУ Шкібляку. Адже він ще і мародер. Так-так. Нам вдалось з’ясувати що цей пан облаштував бізнес в анексованому Криму, де, як шакал, спільно з шерханами держави-агресора намагається загарбати тимчасово втрачені Україною цінності…
(Історія з кримським бізнесом Шкрібляка)
Так хто ж він такий, пан Шкрібляк, що він здатний з такою легкістю блокувати зусилля трьох потужніших каральних органів держави й досягати «консенсусів» такого рівня? Цей «маленький гігант великої корупції», як саркастично його іменують його репортери-розслідувачі. Звідки він взявся, і яких халеп можна від нього ще очікувати?
Наша цікавість привела до гуртожитку №8, що по вулиці Ломоносова, 55 у Києві. У цьому помешканні Анатолій Шкрібляк оселився 1994 року, коли поступив на навчання до КНУ ім. Шевченка.
Цікаво, що диплом фізика він отримав лише 2003 року. Трапилося це після вбивства його дядька Миколи Шкрібляка, котрий обіймав посаду заступника голови Івано-Франківської ОДА.
На час вбивства Микола Шкрібляк вважався у Прикарпатті чи не найзаможнішою людиною, а його небіж-вічний студент Анатолій, відігравав у тому бізнесі невеличку, але певну ролю.
Після вбивства дядька А. Шкрібляк не тільки отримав диплом, але з «бєднава студєнта» раптова перетворився на справжнього капіталіста, фактичного контролера Чернігівської ТЕЦ, як також – й інших активів забитого дядька.
Як таке сталося ніхто досі не спромігся пояснити.
Спробуємо ми. А допоможе нам в цьому архів відомого журналіста-рослідувача Андрія Дерепи.
Цей архів потрапив до нас не випадково. З нього ми дізналися, що дядько й небіж не тільки вели спільний бізнес, але брали участь в одній виборчій кампанії.
На піці тієї кампанії, власне, й був забитий Микола Шкрібляк.
А ще нам стало відомо, що в тій кампанії в обидвох Шкрібляків був єдиний, спільний куратор. Це – тодішній фаворит президента Л. Кучми, очільник СДПУ(о) Віктор Медведчук.
І правдою є те, що останній теж повинний вважатися отримувачем вигоди від смерті М.Шкрібляка. Ще більшим, ніж Анатолій Шкрібляк…
Питання полягає в тому як В.Медведчук та А.Шкрібляк координували свої дії у цій вбивчій справі?