“Вони стали урядом, і ми почали працювати на них”. Як розроблялася хімічна зброя для Ісламської держави
Іракський геолог, засуджений до страти, розповів про розробку хімзброї для ІД.
У в’язниці Антитерористичного управління Іракського Курдистану перебуває Сулейман аль-Афар – геолог з міста Мосул, який в 2014-2016 роках брав активну участь в розробці хімічної зброї для терористів з “Ісламської держави”.
Аль-Афар засуджений до смертної кари. Журналісти газети The Washington Post поговорили з ним і дізналися, що привело його на службу до ісламістів.
Сулейман аль-Афар працював на міністерство промисловості і надрокористування Іраку, коли в червні 2014 року бойовики угруповання “Ісламська держава” захопили Мосул – друге за чисельністю населення місто країни. Півтори тисячі ісламістів за шість днів зламали опір гарнізону, який в 15 разів перевищував їхню чисельність.
Перший час після падіння Мосула аль-Афар, як і інші держслужбовці, просто не ходив на роботу, а зарплата продовжувала приходити йому на картку. Але після того, як надходження припинилися, перед ним постав вибір: служити ІД або залишитися без заробітку. Аль-Афар вибрав перше і повернувся на службу, поки хтось інший не зайняв його місце. Він запевняє, що ісламісти нікого не примушували, це було його добровільне рішення:
“Шкодую я? Я не знаю, чи можна так говорити. Вони стали урядом, і ми почали працювати на них… Не було іншого вибору, окрім як стати одним з них”.
Через кілька місяців після захоплення Мосула бойовики надали аль-Афару список устаткування. Відразу стало зрозуміло, що міністерство промисловості, яке займалося освоєнням найбагатших надр Північного Іраку, ісламістів цікавило з військових міркувань. Підприємства, які входили до його юрисдикції зайнялися виробництвом вибухових пристроїв для знищення танків та зарядів для замінованих машин, які призначені для прориву укріплень.
Ще через деякий час аль-Афар потрапив в спеціальну групу, куди входили хіміки і біологи. У ній був ще один інженер, який займався розробкою зброї ще з Саддамом Хусейном. Перед ними було поставлено завдання – виготовити іприт, також відомий як гірчичний газ. У роки Першої світової війни він став причиною загибелі десятків тисяч солдатів. Вражаючи органи дихання, цей газ викликає довгу болісну смерть.
За словами аль-Афара, він займався поставками всього необхідного для виробництва газу. З розмов з членами ІД він зробив висновок, що вони не планували повноцінне бойове застосування отруйної речовини. Їх мета полягала в тому, щоб залякати місцеве населення, яке ще пам’ятало хімічні атаки армії Хусейна на курдів у 1980-і роки.
Проте, в серпні 2015 року терористи застосували хімічну зброю в атаці на невелике село, яка перебувало під контролем курдських повстанців. Кілька снарядів, розірвавшись, випустили в повітря білий дим і маслянисту рідину.
За декілька хвилин захисникам села стало погано, їх почало нудити, почалося роздратування очей, у деяких з’явилися хворобливі пухирі на шкірі. У наступні місяці по курдам стали регулярно випускати гранати, снаряди і навіть ракети, наповнені отруйними речовинами. Крім іприту, терористи використовували хлор.
Противники ісламістів спочатку припустили, що бойовики ІД вкрали гірчичний газ в Сирії або отримали доступ до запасів в Іраку, які залишилися з часів правління Саддама Хусейна. Проте, пізніше з’ясувалося, що вони змогли налагодити власне виробництво. Після цього США почали всерйоз боротися з хімічної програмою ІД.
Терористичне угрупування було змушене евакуювати вчених і перенести виробництво в більш захищені місця.
Хоча до жовтня 2017 року бойовики здійснили 76 хімічних атак, якість газу залишилася досить низькою.
Аль-Афар останній раз побував на заводі з виробництва отруйних речовин в лютому 2016 року. Тоді він відправився через пустелю в місто Таль-Афар, щоб відвідати хвору матір. Під час поїздки американська розвідка, яка вже давно стежила за кожним його кроком, схопила колишнього геолога. Його важливо було взяти живим, оскільки раніше були вбиті двоє інших вчених, яких підозрювали в причетності до виробництва хімічної зброї.