Італійсько-французький конфлікт і майбутнє Євросоюзу

У Франції тривають протести так званих “Жовтих жилетів”.

На минулих вихідних поліція знову затримала кілька десятків протестувальників. Загалом масові виступи тривають вже 16-й тиждень.

Франція країна перманентного протесту. Це обумовлюється потужним профспілковим рухом, посиленим підтримкою лівих політиків та демагогів. Додатковим чинником нестабільності є чисельна армія соціальних нахлібників, які вже стали окремим вагомим соціальним пластом французького суспільства. Основну частину цієї групи становлять нащадки мігрантів із країн Третього світу.

Протест “жовтих жилетів” має дещо інше коріння. В його основі трудівники, представники корінного населення, із матеріальним станом дещо нижчим, ніж середній клас, що виступили проти підвищення податку на пальне. Нововведення мали обернутися значним підвищенням цін на бензин, що болюче било саме по представникам “працюючої” Франції.

“Жовті жилети” є платниками податків. Недарма їхні акції відбуваються лише по вихідним. У будні вони банально працюють. На відміну від паразитарних прошарків французького суспільства, потужна соціальна допомога яким і змушує французький уряд підвищувати податки. Згодом, звичайно, у ході протесту народились і політичні гасла. Мова йде вже про участь “жовтих жилетів” у виборах до Європарламенту, які мають відбутися у травні цього року.

У лютому ситуація з протестами вийшла на міжнародний рівень та стала каталізатором нового конфлікту, що висвітлив масштабне геополітичне протистояння всередині Європейського Союзу.

На початку лютого Франція відкликала свого посла з Риму задля “отримання консультацій”. Вперше з часу завершення Другої світової війни.

Безпрецедентний захід французької влади спричинив візит заступника прем’єр-міністра Італії Луїджи Ді Майо на зустріч з представниками “жовтих жилетів”, що відбулася в околицях Парижу. Фактично, іноземний політик високого рангу, перебуваючи на території Франції, публічно підтримав антиурядові протести.

Звичайно це викликало обурення керівництва держави. “Це демонструє відсутність поваги до демократичного вибору народу дружньої і союзної країни. Відсутність згоди – це одне, але використовувати розбіжності заради перемоги на виборах – інше”, – заявили у французькому МЗС. Згодом посла повернули до Італії. І прикрий дипломатичний інцидент було завершено. Нібито.

У дійсності на поверхню випливла лише верхівка глибоких конфліктних процесів між членами ЄС, пов’язаних з різними світоглядними підходами до стратегії розвитку Європи. Про що, власне, прямо вказали у французькому МЗС.

Сучасний курс Європейського Союзу фактично визначається політикою двох держав-засновників унії – Німеччини та Франції. Інші держави здебільшого лише рухаються у їхньому фарватері. Звичайно не всі держави співдружності згідні з подібним розкладом сил.

Чергову кризу ЄС викликала проблема з мігрантами. “Конструктивна” політика співдружності щодо мігрантів у 2015 році викликала шалений спротив держав Центрально-Східної Європи: Угорщина, Польща, Чехія та Словаччина чомусь не жадали перетворювати свої терени на відстійник для “нових європейців”. Але тоді це ще вважалось лише помилкою на місцях. Згодом ситуація поширилась та вийшла на більш високий рівень дипломатії.

Раніше у ролі Фронди виступали держави Центрально-Східної Європи. Фактично периферія. Однак, минулого року ситуація дещо змінилася.

У червні 2018 року до влади в Італії приходить так званий “Уряд змін” – коаліція “євроскептиків” з “Руху 5 зірок” та “правопопулістської” “Ліги півночі”. З того часу офіційний Рим активно долучився до вирішення міграційної проблеми.

Варто зауважити, питання для Італії стоїть занадто гостро. Саме Апеннінський півострів першим приймає на себе навалу переселенців з Північної Африки. Дається взнаки “вдале” географічне розташування. Інші ж країни ЄС не завжди поспішають гостинно відкривати двері перед новоприбулими гостями. Та ж сама толерантна Франція одразу депортує мігрантів до Італії, якщо буде доведено, що колоністи перетнули кордон з її території. Десятки тисячі приїжджих банально вивозять з країни і виставляють посеред лісу, перекидаючи вирішення проблеми на італійську владу.

Цікавий епізод стався у червні 2018 року. Італія відмовилась прийняти корабель “Акваріус”, на якому знаходилися кілька сотень врятованих нелегалів, що вийшли в море в човнах. Гостей із Африки поселили в Іспанії. А лідер Франціїї Еммануїл Макрон розкритикував італійську владу, яка «розповзається по Європі, як проказа».

Європейський Союз звичайно вистоїть. Однак полюси тяжіння можуть значно зрушитись з місця. Подалі від Брюсселю – на Схід та Південь.

Андрій Топчій