В Іспанії наростає хвиля вандалізму

У той час, коли Україна позбувається пам’яток радянського минулого, в Іспанії навпаки борються проти пам’яті про тих, хто врятував країну від комунізму.

Впродовж останнього року в піренейській країні почастішали випадки наруги над похованнями антикомуністичних діячів минулого. Об’єктами атаки стають могили політиків, вояків, іноземців, що знайшли прихисток в Іспанії.

Вандали обмальовують пам’ятники та могильні плити політичними гаслами та комуністичною символікою.

Проте члени лівих екстремістських угрупувань – не єдині, кому не дає спокою пам’ять про борців із комунізмом. Намагання радикально змінити уявлення про минуле стало частиною офіційної політики сучасного соціалістичного уряду Іспанії на чолі з Педро Санчесом.

У п’ятницю, 15 березня, віце-прем’єр-міністр Кармен Кальво заявила, що уряд завершив процедуру щодо ексгумації останків генерала Франсиско Франко – лідера антикомуністичних сил під час Громадянської війни та багаторічного глави іспанської держави.

Генерал Франко похований у меморіальному комплексі “Долина померлих”. Його останки планують перепоховати в іншому місці за межами Мадрида.

Уряд вирішив перенести останки Франко минулого року. У вересні це рішення схвалив парламент.

Такі дії спровокували багатотисячні протести патріотично налаштованих іспанців. Але влада продовжує стояти на своєму.

У листопаді минулого року, коли остаточне рішення ще не було прийняте, могильна плита Франко стала об’єктом безпосередньої наруги: її облили фарбою. Реакцією на акт вандалізму стало те, що впродовж кількох днів могилу генерала вшанувало близько 20 тисяч іспанців.

Спрямовані проти національної пам’яті дії уряду посилили поляризацію іспанського суспільства.

З одного боку, вони мобілізували патріотичні кола. З іншого – дали зелене світло лівим екстремістам. Локальні випадки здійснюваних іспанськими “антифашистами” актів вандалізму фактично здійснюються у фарватері урядової політики.

Відзначимо, що члени іспанських ультралівих угрупувань брали участь у війні на Донбасі на боці “Новороссии” у складі так званої “Інтернаціональної бригади імені Карлоса Паломіно”.

Також упродовж останніх років траплялися напади представників іспанських організацій лівого спрямування на культурні заходи за участі української діаспори.

Історична довідка: Громадянська війна в Іспанії тривала впродовж 1936-1939 років. Антикомуністичним силам доводилося протистояти не тільки місцевим лівим, але й численним учасником “інтернаціональних бригад”, значну частину яких становили професійні військові з СРСР.

На боці очолюваних генералом Франко антикомуністичних сил воювало певне число українських емігрантів, зокрема ветеранів армії Української Народної Республіки.

У роки Другої світової війни Іспанія зберігала нейтралітет.

У повоєнний час Іспанія надала прихисток українським біженцям, що рятувалися від комунізму, а сам генерал Франко приязно ставився до української визвольної боротьби. Незадовго до загибелі найближче оточення Степана Бандери закликало його переїхати до Іспанії як найбільш лояльної і безпечної країни Західної Європи.