Чому ставка українських політиків на Гілларі Клінтон була не найкращою ідеєю

В оприлюдненому Бориславом Розенблатом аудіозаписі директор НАБУ Артем Ситник виправдовує свою працю на штаб Гілларі Клінтон тим, що обрання Клінтон нібито було вигідним Україні.

Точніше, Ситник каже: “Трамп, у нього внутрішні питання домінують над зовнішніми, а Гілларі з тих політиків, які за гегемонію Америки в світі, і для нас так краще”.

Спроба Ситника виправдати злив інформації і втрутитися у чужі вибори не була оригінальною.

Ставку на Клінтон робило чимало українських політиків. А сприятливе для цього інформаційне поле формувала більшість ЗМІ. З Трампа узагалі було створено “проросійського кандидата”, на фоні якого Клінтон позиціювали ледве не як останню надію України.

Наскільки все це було виправдано?

Бачити в Трампі “проросійського кандидата” було недоречно хоча б тому, що кандидат-республіканець будував свою кампанію у тому числі на критиці занадто м’якої політики Барака Обами стосовно Росії.

Але ще більшою необачністю було вважати Гілларі Клінтон принципово антиросійським кандидатом.

Саме Гілларі Глінтон, обіймаючи посаду держсекретаря, ініціювала у 2009 році сумнозвісне “перезавантаження відносин із Росією”. Тогорічна зустріч Клінтон із Лавровим у Женеві посприяла тому, що Росія стала більш упевненою і нахабною на міжнародній арені.

Подружжя Клінтонів демонструвало занадто тісні зв’язки з російським бізнесом. І справа тут явно не обмежується промовою Білла Клінтона, яку він виголосив для російського інвестиційного банку в 2010 році, отримавши за це щедру суму $500 000.

У подальшому цей банк мав причетність до купівлі акцій компанії, яка контролювала американський уран. Кінцевим бенефіціаром усього цього став “Росатом”, а фонд Клінтонів отримав щедрі пожертви з боку російського бізнесу.

Також чимало питань викликає отримання американських технологій російським інноваційним центром “Сколково”. За дивним збігом обставин технологічне збагачення Росії співпало зі ще однією серією вливань у фонд Клінтонів.

Із російським бізнесом також був тісно пов’язаний Джон Подеста, керівник виборчої кампанії Клінтон.

Цікавою обставиною було те, що у розпал російської агресії на американських телеканалах, які підтримують Демократичну партію, вийшло декілька серіалів, де так чи інакше фігурував непривабливий образ України.

Наприклад, у першому сезоні телесеріалу про агентів ФБР “База Квантіко” імовірними організаторами теракту у Нью-Йорку поруч із терористами Ісламської держави називають українських націоналістів.

Також образ українських терористів також з’являється у 9-й серії 4-го сезону детективного серіалу “Елементарно”.

Особливо показовим був серіал “Мадам секретар”, який створювався фактично як безпосередня агітка Гілларі Клінтон

І в “Мадам секретар”, і в “Елементарно” українці постають у ролі провокаторів, які намагаються за будь-яку ціну не допустити примирення між США та Росією. У “Мадам секретар” справа вирішується тим, що США, розкривши підступні плани Києва, роблять ставку на поділ України надвоє. Ось така “мудра зовнішня політика” від держсекретаря Елізабет МакКорд, яка в “Мадам секретар” служила агітаційним образом Гілларі Клінтон.

З урахуванням усього цього дуже важко повірити, що, Клінтон, опинившись у кріслі президента США, справді проводила б різку антиросійську політику.

Євген Третяк