Палестина, Кіпр, Крим – щупальця російських спецслужб

Історія вчить, що справжній імперіалізм, створений для нищення сусідів вогнем та залізом, не збудуєш без довгої історії.

Про це пише “Фактор” з посиланням на Бориса Бабіна.

Окремі знаряддя ворожої експансії, попре їх екстравагантний на перший погляд характер, не втрачають свою актуальність й (на жаль) ефективність через віки.

Та навіть мають для фахівця свою яскраву естетику зла, іноді кращу за форму СС від Хуго Босс.

Яскравим прикладом є “Імперське православне палестинське товариство”, що має до питань віри таке ж відношення як Рогозін до космонавтики.

Ця структура, як парасолька російських спецслужб в їх аналітичній, шпигунській, диверсійній та політичній роботі на Близькому Сході була заснована указом Олександра ІІІ 135 років тому й до 1917 року була вкрай потужною структурою.
Але й у наступному організація діяла в СРСР, як “Палестинське товариство”, ніколи не переривала роботу та працювала, без будь-яких перешкод, при Сталині, Хрущові, Брежневі, Горбачові, видавала часописи, регулярно масово відправляла людей у відрядження на Схід.

Наразі у державі-агресорі “ІППТ” очолює перший директор ФСБ, видатний діяч російських спецслужб Сергій Степашин. В принципі цього для характеристики справжніх задач структури цілком достатньо.

До речі нагадаю, що одним з архітекторів конценпції нинішнього конфлікту між Баку та Єреваном з 1987 року був саме цей Сергій. Після чого й пішло його стримке кар’єрне зростання в спецслужбах.

Мережа “ІППТ” як організації потужна – від гір Північної Македонії до віддалених християнских громад Іраку та Єгипту, коло впливу – найвище, це президенти, лідери партій, найпотужніши бізнесмени, патріархи, очільники “визвольних рухів” та “терористичних організацій” Сходу.

Й ось під таку парасольку РФ наразі віддає лобіювання у регіоні кримського питання.

Як пишуть crimea-news.info та cyprus-daily.news (посилання у першому коментарі) саме очільник гілки “ІППТ” на Кіпрі Леонід Буланов 13 липня підписав “угоду” з паном Георгієм Мурадовим, ключовим посадовцем окупаційної влади в Крим.

Серед чисельної кількості амплуа пана Мурадова виявився й статус “глави міжрегіональної громадської організації “Товариство культурної та ділової співпраці та дружби з народами Греції та Кіпру””.

Саме у такій ролі й була схвалена “угода” на перший погляд нейтрального змісту, щодо спільно святкування річниць незалежності Кіпру та встановлення дипзносин острівною республікою з РФ.

Навіщо пан Мурадов тепер піклується не про “народи Криму, пригноблені київською хунтою”, а про свята кіпріотів? Відповідь проста. На самих урочистих заходах Мурадов вже буде “зажигати” вже як “постпред Республіки Крим при президенті РФ”, ще й притягне з собою команду підтримки з декількох ковітіді, для масовки.

Кіпр, з традиційним впливом росіян на політику острову, обраний тому, що це держава ЄС, й РФ має маніакальний намір отримати хоч якесь “визнання воз’єднання Криму” саме в країні Союзу.

Упевнений, що за таких умов Україні варто домагатися визнання підсанкційного пана Мурадова нев’їзним у Європу, адже очевидно що з “кримської карти” росіянам більше виставити у дипломатично-шпигунських іграх наразі нікого. Ну не Поклонську ж з Бальбеком.

Також непогано було б подумати над включенням “ІППТ” як структури, під дахом якої просувають кримське питання, у вітчізняні санкційні списки.