Пішов із життя мовознавець Олександр Пономарів
Доктор філологічних наук, професор Олександр Пономарів, який усе своє життя присвятив розвиткові та захисту української мови, помер вранці 14 жовтня у віці 84 років.
Останнім часом професор серйозно хворів – мав перелом хребця.
Він став легендою Київського національного університету імені Шевченка, адже викладав там понад сорок років. Більшість часу – на факультеті журналістики КНУ, який згодом перетворився на Інститут журналістики.
До навчання журналістів працював в Інституті мовознавства імені Потебні.
Він перекладав на українську із новогрецької мови та п’яти слов’янських мов. Був одним із найактивніших членів товариства української мови “Просвіта” та Правописної комісії, яка виправляла зрусифіковану українську мову.
Ось як він пояснював причини, через які мовознавці тривалий час – із 1999 року – не могли дійти згоди у правописі.
“Одні мовознавці хочуть усунути наслідки більшовицької наруги з українського правопису, що сталася 1933 року. Їхні нечисленні опоненти досі не вийшли з радянської шинелі і обстоюють те, що нам нав’язали в добу зближення мов і правописів”, – розповідав він читачам.
Зрештою, правопис затвердили через 20 років, у 2019-му, і Олександр Пономарів став його вірним захисником і популяризатором.
Професор завжди доводив, що поділ України на україномовну і російськомовну – штучний.
“Це брехня. Уся Україна україномовна, тільки в одних регіонах її менше придушували в імперській Росії та в Радянському Союзі, а в інших більше. Значна частина нашої території зросійщена, але там живуть українці: дві третини російськомовного населення – то зросійщені українці”, – запевняв він в одному із інтерв’ю ще в 2010 році.
“Зросійщеним” він вважав і своє прізвище – Пономарьов. Саме тому змінив його на українське, Пономарів.
Він народився у російському Таганрогу, але розповідав, що це була етнічна українська територія, заселена вихідцями з південної Чернігівщини та Полтавщини. Там розмовляли українською, полтавським діалектом.
“А 1924 року цю територію передали Росії. До 1933-го там діяли українські школи. Коли я народився, вже української школи не було. Тож навчався в російській”, – розповідав він.
Олександр Пономарів приїхав із Таганрога до Києва, аби вступити до Київського університету імені Шевченка для того, щоб вивчати літературну українську.
Але на омріяний факультет не вступив – все ж таки не вистачило знання українського правопису, тому став студентом відділення російської філології. Але вивчення української не припиняв ані під час навчання, ані після випуску.
Був Олександр Пономарів і серед тих лідерів громадської думки, які зверталися до Віктора Януковича із вимогою скасувати так званий мовний закон “Ківалова-Колесниченка”, який надавав ширші права російській мові.
Своїми авторитетами вважав діячів початку минулого століття – першого ідеолога українського націоналізму Миколу Міхновського та поета і публіциста Євгена Маланюка.