Куди поділись бомбосховища?

У 1990-ті приміщення масово розпродували, нівечили, розтягували наповнення.

Про це пише “Фактор” з посиланням на блог Віктора Лещинського.

“Зовсім нещодавно на кордонах нашої держави зосереджувались війська Росії. Ситуація створювала напругу й паніку в суспільстві. А куди ховатися, раптом завтра війна чи техногенна катастрофа? Чи є і в якому стані зараз бомбосховища?

В Україні бомбосховища масово будували в 60-70 роках ХХ століття. Це було пов’язано із психозом навколо холодної війни між СРСР та США. Приміщення зводили якісно, із необхідним для захисту населення. До їхнього функціоналу питань немає.

Однак у 1990-ті приміщення бомбосховищ масово розпродували, нівечили, розтягували наповнення. Технічне обстеження цих споруд десятки років ніхто не робив. І можна лише уявляти, в якому стані вони знаходяться. І нині, скоріше за все, не зможуть прийняти при необхідності людей. Є і такі приміщення, які вже стали приватною власністю.

У спальних районах міст бомбосховища знаходяться в підвалах багатоповерхівок. Проте із ними склалася найгірша ситуація. Там все непридатне: електропроводка, система повітрообміну. Немає туалетів, хоча б біо.

Загалом бомбосховища розраховані на те, щоб у них перебували від чотирьох до 12 годин. У них мають бути стільці та ліжка. Проте і цих елементарних умов для комфорту немає.

Ніхто роками не виділяв кошти на їхнє утримання. Це стосується і тих приміщень, які належать до державної власності. Нам зазвичай показують два чи три гламурних бомбосховища. Але ж це все для відводу очей.

Нині в Україні створюються інтерактивні мапи із розташуванням бомбосховищ. Проте їх занадто мало, аби помістити всіх українців. Наприклад, київське метро може заховати десь 200 тисяч людей. А в столиці мешкає близько 4 млн. Маленькі автопаркінги – кілька сотень мешканців.

Ми, як експертне співтовариство, боремося з тим, щоб заходи цивільного захисту враховувалися при проєктуванні та будівництві нових архітектурних об’єктів. Хоча архітекторам це часто не цікаво, і вони сміються з цього.

Як же бути? Нині кожен українець може особисто піти в ЖЕК, аби поцікавитись: чи є в їхньому будинку бомбосховище? І в якому воно перебуває стані? А далі робити розголос цій ситуації та приймати якісь міри”, – зазначає Віктор Лещинський.