Політичні ігри на кістках жертв Голодомору

На жаль голодомор – це не просто глибока трагедія українського народу. Пам’ятну дату ще з радянських часів постійно використовували для різного роду спекуляцій. Нині, в інформаційну епоху, дане явище набуло особливого цинізму. І справа навіть не у російських сателітах з відповідною риторикою. Формально патріотичні, нібито проукраїнські сили також піднімають цю тему, задля отримання політичної вигоди. У своєму бажанні дискредитувати опонента вони, можливо і несвідомо, переходять межу людяності.

Цього року на адресу опозиційних сил знову лунали звинувачення, наприклад, у невизнанні Голодомору геноцидом. Аби розставити крапки над і, ми дослідили це питання з юридичної точки зори.

На законодавчому рівні Голодомор офіційно визнаний актом геноциду українського народу у 2006-му році. 28 листопада був ухвалений Закон «Про Голодомор 1932-1933-го років в Україні». Згідно документу, «геноцидом вважається таке діяння, яке вчиняється з наміром знищення повністю або частково якої-небудь національної етнічної, расової чи релігійної групи як такої, а саме навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне її знищення».

Це єдиний документ, який регулює дане питання. Постанова про Звернення Верховної Ради до демократичних держав світу щодо визнання Голодомору 1932-1933-х років в Україні злочином геноциду українського народу, ухвалена 7 грудня 2016-го року, є номінальною і нікого ні до чого не зобов’язує.

Саме цією постановою вже другий рік маніпулюють провладні політики, намагаючись переконати суспільство, що представники проукраїнської опозиції не визнають голодомор геноцидом. Так, опозиціонери її не підтримали, однак варто звернути увагу на передісторію даного голосування.

У той самий час провладні фракції затягували і фактично блокували зняття недоторканості з депутата «Опозиційного блоку», колишнього громадянина Росії Вадима Новинського. Більше місяця регламентный комітет не давав хід розгляду питання. 6 грудня на знак протесту фракції “Самопомочі”, частково “Батьківщини” та деякі позафракційні нардепи припинили участь у будь-яких голосуваннях, доки в зал не буде внесено подання Генеральної прокуратури щодо Новинського.

Лише 8 грудня голосування за зняття імунітету з Новинського нарешті відбулося, і бойкот було припинено.

Тим не менш, хоч постанова була номінальною, і хоч були об’єктивні фактори, які обумовили відсутність голосів від опозиції, вже другий рік ця тема розкручується в мережі, як свідомий антиукраїнський крок Єгора Соболєва, Олега Березюка, Юлії Тимошенко та їх колег по фракціям. Це виглядає цілеспрямованою кампанією по дискредитації опонентів, тому що основний удар направлено саме на проукраїнську опозицію, а не на колишніх регіоналів та інших симпатиків Росії. При чому це відбувається навіть зараз, у 2017-му році.

Ми бачили десятки, якщо не сотні подібних «вкидів» від фейкових акаунтів:

Дуже прикро, що болюче питання геноциду і досі лишається способом для політичного піару, полем для брехні та зведення рахунків з політичними опонентами. Навіть у такій жорсткій та цинічній сфері, як політика, мають бути певні рамки. Спекулювати на трагедіях українського народу абсолютно неприпустимо.

Костянтин Ніглуш