Алекс Ліссітса: “Без започаткування ринку землі ми ніколи не поборемо корупцію”

Питання мораторію на продаж землі, залучення інвестицій в агросферу та розвиток галузі в умовах урбанізації гостро хвилюють не лише учасників ринку, але й значну частину українського суспільства. Провідний фахівець аграрного сектору економіки, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса в ексклюзивному інтерв’ю “Фактору” надав комплексну оцінку процесам, які нині відбуваються на вітчизняному агроринку.

Існує теза, що розвиток агроринку позитивно впливає на зростання серед населення відсотку середнього класу. Чи дійсно це так?

Частково дана теза правильна. Адже за останні роки дрібні регіональні фермери наростили м’язи і досить непогано себе почувають. Їх вже можна вважати середнім класом.

Але я бачу тут і проблему. У більшості середніх фермерів немає спадкоємців – тих, хто займе їхнє місце, оскільки їх діти зазвичай не хочуть працювати в сільському господарстві.

Це не стане причиною монополізації ринку великими агрохолдингами? Взагалі існує така загроза?

У нас в Україні часто демонізують холдинги. Я абсолютно не бачу загрози монополізації агроринку, місця вистачає усім.

Значно більшу тривогу викликає відсутність елементарної інфраструктури в сільській місцевості. Розбиті дороги, важкодоступність медичного обслуговування, мізерна кількість дитячих садків. Навіть у таких потужних аграрних регіонах, як Полтавська область, у школах по 60 дітей вчиться. Це означає, що через пару років школи вже не буде. Тому справжньою загрозою для ринку є депопуляція сільської місцевості.

Ситуацію може врегулювати надання дотацій від держави?

На жаль, наш уряд не може собі дозволити виділяти по 50 млрд євро прямих дотацій, як це робить Євросоюз. Тому треба робити офшорну зону з сільської місцевості, аби компанії, які тут зареєструються, отримали податкові канікули на 5 або 10 років. Тоді, можливо, ситуація виправиться. Необхідно думати над тим, як повернути молодь в сільську місцевість. Без створення якісної інфраструктури це дуже складно.

А ви вважаєте взагалі реально повернути молодь з міст на фоні активної урбанізації?

Цікаве питання. Я не футуролог, мені складно передбачити, як будуть розвиватися події. Але та молодь, за якою я спостерігаю, абсолютно іншого формату. Вони не лише активно користуються сучасними технологіями, вони більше думають про суспільство, про екологію та довкілля. Це зовсім нова генерація людей, яка мені дуже імпонує.

Яка нині ситуація з агроінноваціями? Українські аграрії не особливо в них вкладалися…

Так, вони не приділяли цьому багато уваги, адже бізнес і так був прибутковим. Однак вже через пару років сільгоспвиробники будуть вимушені це робити. Зростає ціна оренди землі, в деяких областях ми вже виходимо на середній східноєвропейський рівень. Зарплата теж росте і скоро ми наздоженемо Польщу за цим показником. Отже, витратна частина суттєво збільшиться. Відповідно нам необхідно буде збільшити і врожайність. Таким чином, інвестиції в агроінновації лише зростатимуть.

Зараз практично всі політичні сили спекулюють на питанні мораторію на продаж землі. Хтось виступає за, хтось проти, однак в будь-якому разі питання стало надто політизоване. А як було б краще з економічної точки зору?

Український ринок землі можна зрівняти лише з українським ринком брехні. Політичні партії просто маніпулюють даним питанням. Можна згадати, що «Батьківщина» в 2007 році зареєструвала законопроект про повну лібералізацію земельних відносин. Тобто продаж землі будь-яким компаніям, в тому числі і нерезидентам України. Тепер у Юлії Володимирівни діаметрально протилежна позиція. Так само відбувається з іншими політсилами.

Щодо практичної складової. На даному етапі ринок сільськогосподарських земель є джерелом корупції для всіх органів влади. По-друге, є ще так звані невитребувані землі. Тобто землі, власник яких не знайшовся. Ними опікуються місцеві громади, і це теж джерело корупції.

Тому ті, хто найголосніше кричить «земля-матінка», «не можна продавати», просто оббирають цю землю.

Що ви пропонуєте?

Як на мене, земельний ринок, безумовно, варто запроваджувати. Державні землі можна продавати на аукціонах, аби запобігти корупції. Можна обмежити доступ на ринок для іноземців, можна обмежити продаж 3000 га землі. Це вже питання техніки. Але без започаткування ринку землі ми ніколи не поборемо корупцію.

Часто лунає думка, що при запровадженні земельного ринку селян обдурять і скуплять паї за безцінь…  

Наші люди не дурні. Якщо вони будуть знати, що державна земля у сусідньому селі пішла з аукціону за $3000, то не стануть продавати свою за $2500. Повірте мені, в радіусі 50 км всі знають, по якій ціні вона продається.

Перерахуйте ключові переваги відкритого ринку.

Перше – зменшення корупції. Друге – зайдуть інвестиції. При чому це будуть величезні кошти, $10-12 млрд за перші 2-3 роки.  Ці гроші підуть в економіку. Якщо їх інвестувати в інфраструктуру тих же сільських доріг, то буде економічний вибух, одразу зростання на 2-3%.

Ще один плюс – створення доданої вартості. Ніхто не готовий вкладати кошти в тваринництво без земельних гарантій, адже такі проекти окупаються за 10-15 років.

Відкриття ринку землі також призведе до підвищення врожайності. У багатьох областях треба впроваджувати системи зрошення, проте зараз ніхто цього не робить, не маючи гарантій щодо землі.

Досвід розвинених країн теж говорить на користь відкритого ринку землі?

Так. Перелік країн, де його немає, не на нашу користь. Білорусія, Венесуела, Таджикистан, Північна Корея. Навіть Росія в 2002 році запровадила земельний ринок. У них він відкритий для росіян та юросіб, зареєстрованих в Російській Федерації.

За останні роки в Україні значно зріс обсяг інвестицій в агробізнес. З чим це пов’язано?  

Висока доходність. Агробізнес, особливо рослинництво, останні 5 років є стабільно прибутковим. Прибутки відповідно реінвестують: купують нову техніку, вкладають кошти в сучасні технології. Минулого року ринок сільгосптехніки досяг майже рекордного рівня.

Чи відчуває зараз агроринок тиск з боку чиновників?

На сьогодняшній день майже повністю відпав фіскальний тиск, ПДВ повертається без особливих проблем. Це стало особливо помітно після відсторонення Насірова. Треба частіше саджати чиновників і все буде ставати на своє місце.

До Майдану була повна катастрофа. Якість незрозумілі сертифікати, екологічна інспекція і т.д. Зараз ситуація поліпшилась у всіх сегментах. Якогось впливу я не відчуваю.

«Аграрна партія» останнім часом активно себе позиціонує в політичному полі. Їх можна вважати серйозним проектом? Ви з ними контактуєте?

Я пару разів ходив на їхні з’їзди, проте всі їх ідеї, як на мене, це погана копія «Батьківщини». Копія з орієнтацією на сільську місцевість. Їх ідеологія розмита і популістична, тому зараз я не відслідковую, що з ними відбувається.

Наскільки часто вас доводиться спілкуватись з політиками, лобіювати якісь питання?

Я очолюю «Клуб аграрного бізнесу», який є лобістською організацією. Але, чесно кажучи, я не дуже активно беру в цьому участь. Інколи можу відвідувати наради за участю прем’єра, 2-3 рази на рік. З міністрами або заступниками міністрів зустрічаюсь 1-2 рази в квартал.

Вас цікавить політика, як сфера діяльності?

Як і більшість українців, я переживаю за нашу країну. Проте йти в політику, просто щоб засвітитися, я не хочу. В бізнесі я відчуваю себе ефективніше і вважаю, що краще витрачати час на проекти, які приносять задоволення і де я бачу результат.

Якби ситуація змінилась корінним образом, то я б подумав на рахунок політичної діяльності. Пропозиції надходять постійно. Але зараз я відчуваю, що просто довго там не витримаю.

Ви шукаєте нові напрямки реалізації в бізнесі?

В даний момент я сконцентрований на підтримці талановитої молоді. У мене є освітній проект «Ментор». Раніше я підтримував медіаресурс «Агропортал», нині вони вже вийшли на самоокупність.