Алхімія фінансів Федерації профспілок

Як Тігіпко переміг ОГП у веселій грі «хто перший того і капці», придбавши нерухомість до того як ОГП було накладено арешт.

Україна – це справжнє диво.

Нажаль, це не означає що усі українці чарівники, деякі з них «фінансові алхіміки».

Що робив прокурор Офісу Генерального прокурора 03.11.2020р., у зв’язку із привласненням службовими особами Федерації профспілок, нерухомого майна (в тому числі розташованого за адресою м. Київ, Незалежності майдан, 2) яке належить до державної власності?

Відповідь: надав суду клопотання про накладення арешту на нерухоме майно, в тому числі на майно держави за адресою: м. Київ, Незалежності майдан, 2.

Що робив суддя Печерського районного суду м. Києва 03.11.2020р., на підставі звернення прокурора ОГП (в тому числі щодо майна держави за адресою м. Київ, Незалежності майдан, 2)?

Відповідь: задовольнив клопотання прокурора ОГП та наклав арешт на нерухоме майно, в тому числі на майно держави за адресою м. Київ, Незалежності майдан, 2 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/92970650

Що робив Тігіпко Сергій Леонідович 03.11.2020р., зокрема у відношенні майна держави за адресою: м. Київ, Незалежності майдан, 2?

Відповідь: Тігіпко Сергій Леонідович, на підставі договору купівлі-продажу (посвідченого приватним нотаріусом), придбав 27/50 часток групи нежитлових приміщень №1а, загальною площею 314.2 м.кв., розташовані за адресою: м. Київ, Незалежності майдан, 2.

Зазначені нежитлові приміщення площею 314.2 м.кв., є частиною приміщень «Будівлі Профспілок», збудованої приблизно у 1980р., яка перебувала у віданні загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР:

Згідно законодавства України «Будівля Профспілок» має чіткий правовий статус “загальнодержавна власність” та є власністю держави.

Однак продаж «Будівлі Профспілок», було вчинено без відома, дозволу та/або погодження держави Україна (в особі Фонду державного майна України, тощо).

Якщо, нежитлові приміщення які придбав Тігіпко Сергій Леонідович, є частиною приміщень «Будівлі Профспілок» та “загальнодержавною власністю”, чому ФДМ, Уряд та/або правоохоронні органи України, не завадили незаконним діям з купівлі-продажу зазначеного державного майна?

Чому Тігіпко Сергій Леонідович, практично офіційно, на підставі нотаріально посвідченого договору, зміг придбати державне майно, без відома та/або погодження держави?

Не зважаючи на те, що майно загальносоюзних профспілкових організацій колишнього СРСР, розташоване на території України, має чіткий правовий статус “загальнодержавна власність” (в тому числі згаданий «Будинок Профспілок»), «вороги» відкритого суспільства (окремі службові особи Федерації профспілок України), починаючи з 06.10.1990 та по теперішній час (тобто вже понад 30 років), використовують інструменти свободи й демократії, аби промити мізки громадянам України, та привласнити державну власність, в особливо великих розмірах.

Саме тому, складно відповісти на поставлені запитання, без розуміння мотивів зазначених осіб, а також притаманних останнім найогидніших рис радянського режиму, його фальші та обмежень.

Зокрема, слід усвідомити наступне:

У 1990 році світ став свідком народження нової нації, нової України – з безмежним майбутнім.

Народження України, відбувалось в умовах припущення народу, що все більше урядів у всьому світі приймають свободу та її правила, а проголошення незалежності стане початком розбудови в Україні відкритого суспільства, де кожен буде почувати себе гідно, де громадяни будуть включені в творення держави, а влада буде прозорою та відповідальною.

Так у 1990 році, українці почали мріяти – побудувати суспільство, що характеризуватиметься верховенством права та справедливістю, де уряди нестимуть відповідальність перед сильним громадянським суспільством, у якому пануватиме захист загальних основних прав і свобод, включаючи рівний доступ до ресурсів, послуг та можливостей.

Нажаль архітектори й бенефіціари старої корумпованої радянської системи робили все, що могли, щоб стримувати прогрес, щоб тримати Україну в її прогнилому комуністичному минулому.

Знадобились десятиліття для того щоб Українці опанували критичне мислення та розвили здатність опиратися дезінформації, згуртувались для того щоб покласти край безкарності за тяжкі злочини, посилити засоби стримування та сприяння встановленню правди про складні сторінки історії.

Однією з таких сторінок історії і став дивний спір між Україною та Федерацією профспілок, щодо правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, який триває вже понад 30 років, та який досліджувався нами у попередніх публікаціях:

1. Федерація профспілок – пустилася берега https://factor.press/federatsiya-profspilok-pustylasya-berega-ugoda-na-40-000-000-abo-yak-fpu-posylyuye-tak-poganu-sytuatsiyu-ta-vtrachayuchy-rozvazhlyvist-ryzykuye-zanedbaty-sebe/

2. як ФПУ привласнило понад 200 об’єктів нерухомості https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2020/11/30/668644/

3. 787 мільйонів рублів за санаторії в Криму https://factor.press/787-miljoniv-rubliv-za-sanatoriyi-v-krymu-chy-zovnishnopolitychni-strategiyi-rosijskoyi-federatsiyi/

4. Категорія не справжності https://factor.press/chastyna-1-kategoriya-ne-spravzhnosti/

Не зважаючи на законодавчу базу, численні кримінальні справи та рішення судів на користь держави, зазначений спір, більш схожий вже на епічне протистояння чи навіть «прокляття Українського народу», досі триває.

За 30 років, багато державних та/або громадських діячів, використовуючи суміш ганьби та заохочень, в різні часи, неодноразово намагались переконати уряди держави, поважати Конституцію і закони України та припинити свавілля окремих осіб Федерації профспілок України.

Начебто усім зрозуміло, що твердження є істинним, якщо воно відповідає фактам, в той час як погляди учасників спору на світ ніколи ідеально не відповідають фактичному стану справ.

Також зрозуміли й те, що люди можуть отримувати знання про окремі факти, але коли справа доходить до формулювання загального уявлення, їхня точка зору обов’язково буде упередженою або суперечливою. Це принцип помилковості.

Однак, в умовах втручання з боку певної особи (в контексті даної статті окремих службових осіб Федерації профспілок) у формі маніпулятивної функції, факти вже не служать самостійним критерієм, оскільки твердження може бути продуктом маніпулятивної функції.

Проте окремим діячам ФПУ, понад 30 років, вдається підтримувати наратив, про групу обраних, які успадкували, щось та десь, і звісно у законний спосіб «ну раз вони так кажуть», про, що склали і протоколи і положення та навіть договір підписали. І усі згадані, надзвичайно важливі  на їх погляд  документи, які до речі мають силу правовстановлюючих тому, що вони так самі вирішили. Також усі ці документи вони звісно ні з ким не погоджували із органів влади. Чому? Ну тому, що просто вони вже порадились між собою і вирішили, що це все зайве, неважливо тай навіщо…

Справа у тому, що в 1990 році, народ України потрапив в революційний момент, самовизначення та проголошення незалежної держави. В таких умовах, маніпулятори (окремі службові особи ФПУ) отримали можливість вичинити те, що зараз більшістю громадян сприймається як неможливе або навіть немислиме. Згадані громадські службовці користуючись обставинами привласнити загальнодержавне майно в особливо великому розмірі, не на підставі міжнародних норм про самовизначення народів, а просто на підставі документів складених і підписаних громадянами громадських організацій, не наділеними владою, представницькими повноваженнями тощо, у формі та спосіб не визначений законодавством…

В подальшому, вже понад 30 років незалежності, в Україні були та досі залишаються достатньо потужні внутрішні сили (службові особи ФПУ, окремі державні діячі та власники комерційних структур, тощо), які не дуже задоволені вибором України у 1990р., і вони роблять усе, щоб змінити цей вектор під свої інтереси. Здебільшого це люди й прошарки, звиклі працювати в системі закритого доступу, де управління всіма суспільними ресурсами здійснюється в ручному режимі.

Так досить зручно і затишно проіснували згадані особи до того часу коли – Великі та трагічні події Майдану (2013-2014) відкрили громадянському суспільству України, можливість змінити корумповану, автократичну систему влади на демократію європейського типу.

З тих пір планка очікувань суспільства постійно зростає, але хоча протидія сил закритого суспільства втратила чимало «бійців», зовсім вони нас не полишила ніколи, і сьогодні вони все ще намагаються підірвати незворотний, європейський напрямок руху України, та на тлі варварського порушення суверенітету України, загнати «мрійників» українців у клітку – закритого суспільства (за прикладом режиму СРСР), позбавити нас здатності до інновацій, економічних, політичних та культурних контактів з представниками відкритих суспільств ЕС.

Перемога у травні 2019р., в президентських виборах Володимира Зеленського, надала народу України нові можливості:

• доступ до інформації, що посилив здатність громадян притягувати до відповідальності Уряд та боротися з корупцією;
• забезпечення того, щоб Уряд реагував на виклики, що існують сьогодні, та потреби всіх громадян України.

Реформи розпочаті з 2019р., також спрямовані на зміну цілої філософії поведінки людей, життів, бізнесу, держави.

Коли на решті влада поставить крапку у 30-літньому спорі, та припинить незаконні дії з привласнення державного майна окремих діячів Федерації профспілок та інших осіб?

Чи є Тігіпко Сергій Леонідович співучасником злочинів з привласнення державного майна, та чи буде він притягнутий до відповідальності?

Окремі державні діячі Федерації профспілок за сприяння третіх осіб (в тому числі окремих керівників правоохоронних органів, тощо), досі намагаються маніпулювати суспільною думкою, щоб виграти час для можливого пошуку шляхів втримати вплив над суспільством та встояти, а також завадити поширенню демократії в України.

Однак, в контексті незаконних дій окремих осіб ФПУ та інших, з привласнення державного майна, як вже зазначалось, все більша частина Українського народу починає відчувати якусь необхідність біблійної відплати, справедливості та прагнути до того, що злочинці мають бути покарані.

Щодо наявності ознако злочину та/або можливої ролі або відповідальності Тігіпко Сергія Леонідовича, зазначені обставини будуть встановлені органами ДР а відповідне рішення прийнято судом.

P.S. “від дати порушення КП пройшло трохи менше року. Тим не менше, усі «крадії державного майна» вже декілька разів мали можливість переконатись у рішучості і послідовності нової влади у питаннях боротьби з організованою злочинністю. Частина «крадіїв та їх спільники» вже усвідомили, що розмови про  складність світу, в якому ми живемо, зіткнення із надзвичайно складною реальністю, вдавання до різних методів маніпуляційного спрощення: узагальнення, дихотомії, метафори, правила прийняття рішень та навіть вигадані моральні заповіді – вже не працюють та не допоможуть!

Дискусії про потреби, щось стиснути, упорядкувати та/або інтерпретувати під величезним тиском часу, про помилки та спотворення яких не уникнути – державу не цікавлять!

Вже на горизонті добре видно темну хмару всеохоплюючої та справедливої державної політики на національному, регіональному та міжнародному рівнях, яка поховає пропаганду та спрямує «прямісінько у пекло» крадіїв державного майна, ворогів відкритого суспільства, тощо…

Нова Україна НЕ прагне, а не озираючись вже йде та вже стає, повною протилежністю старій Україні, деморалізованій та обтяженій корупцією, вже зазнала суттєвих перетворень, вже стала чудовим і шляхетним поривом людей, які згуртувалися, щоб відкрити свою націю для модерності, демократії та Європи. Тим хто цього ще не помітив, рекомендую терміново придбати окуляри…»