Біля Мирного окупанти вбили офіцера-медика Юрія Письменного із 93-ї бригади
Стало відоме ім’я українського військовослужбовця, який загинув унаслідок обстрілу в неділю, 4 липня. Це медик, капітан Юрій Письменний віком 59 років.
Як передає “Фактор“, ім’я полеглого офіцера вже ввечері назвала пресслужба 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ “Холодний Яр”, у якій служив полеглий.
“Сьогодні у 93-й бригаді “Холодний Яр” – непоправна втрата. Через обстріли російських окупаційних військ загинув начальник медичного пункту механізованого батальйону капітан Юрій Васильович Письменний. Він був відомий багатьом за позивним “Феофан”, – ідеться в повідомленні.
За повідомленням із бригади, Феофан був поранений (імовірно з СПГ) на позиції біля селища Мирне на Донеччині. Штаб ООС у наступному зведенні підтвердив, що “у районі населеного пункту Мирне російські найманці обстрілювали наші позиції зі станкових протитанкових гранатометів”.
“Це сталося серед білого дня. Окупанти відкрили вогонь, і уламки від ворожого снаряду поранили медика. Травми виявилися несумісні з життям. Ми висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям, колегам і побратимам та розділяємо з ними біль від утрати Юрія”, – заявляють у підрозділі.
Юрій Письменний народився 4 березня 1962 року. Мешкав у Дніпрі. Мав вищу медичну освіту – у 1987 році закінчив Дніпропетровський медичний інститут.
У 2016 році пішов на війну медиком-волонтером – служив у Першому добровольчому медичному шпиталі (ПДМШ) ім. Пирогова.
Наприкінці 2018 року Письменний підписав контракт зі Збройними силами України. Очолив медичний пункт батальйону 93 омбр.
Буквально тиждень тому отримав чергове військове звання “капітан”.
“Він запам’ятався професіоналізмом, добродушністю, готовністю завжди іти вперед, ніколи не відступати. Він врятував життя десяткам бійців. Усі, хто з 18-го року був поранений у батальйоні, проходили через його руки”, – згадує начальник медичної служби бригади Анатолій Чуйкін.
“Коли я призвалася і мене відвезли до Феофана, перші його слова до мене були такі: “Ми усіх спасти не зможемо. У медика має бути міцний характер, щоб із цим змиритися”, – каже бойовий медик Валерія, яка служила під керівництвом Юрія.
“Він завжди підтримував, допомагав, вчив, вимагав обережності в роботі, особливо на евакуаціях. Всі медики, які працюють в окопах, знали, що у них є надійний тил у якості начмеда. Що він зробить все можливе. До того ж Феофан завжди сам виїжджав до поранених.
Він переймався за них й тоді, коли поранені потрапляли до шпиталю: продзвонював, намагався розв’язати проблемні питання. Його всі називали батьком. Я його навіть начальником не можу назвати – батько, і все: і підтримає, і посварить, і навчить. Йому можна було подзвонити у будь-який час з будь-якого питання. До нього будь-який солдат міг підійти, він усім допомагав. Батальйон осиротів. Ми всі шоковані”, – розповідає Валерія.
У Юрія Письменного залишилися дружина Тетяна, а також дорослий син Георгій та дочка Євгенія.
Схиляємо голови в скорботі. Вічна пам’ять воїну й медику!