Лідер німецьких соціал-демократів Зіґмар Ґабріель заявив, що у його партії є гідний кандидат на пост президента країни – міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмайєр.

На боці Штайнмаєра – очевидна популярність серед громадян і підтримка власної партії. Ніяких серйозних конкурентів поки що не з’явилося. Єдина проблема – так це те, що федеральний канцлер Ангела Меркель категорично не хоче бачити Штайнмайєра на президентській посаді. І з нею солідарні депутати від двох провідних партій “великої коаліції” – ХДС і ХСС.

Однак парадокс ситуації в тому, що соціал-демократам при обранні президента підтримка їх коаліційних партнерів не потрібна. За кандидатуру глави держави разом з соратниками Штайнмаєра можуть проголосувати представники двох інших лівих партій Німеччини – “Зелені” і “Ліві”.

“Зелені” ніколи різко проти Штайнмайєра не виступали. “Ліві” – інша справа. Вони – конкуренти соціал-демократів. У цю партію входять як вихідці з колишньої Соціалістичної єдиної партії Німеччини – вона правила у НДР, так і “дисиденти” з самої СДПН. Так що у “Лівих”, на перший погляд, немає жодних підстав підтримувати міністра закордонних справ в його бажанні стати президентом. Якби не… Ну ви здогадалися.

Якби не обережна позиція Штайнмайєра щодо Росії і Путіна. Те, що не подобається багатьом консервативним політикам, навіть багатьом соратникам Штайнмайєра по СДПН, дуже подобається “Лівим” – а ця партія відома своїми контактами з Кремлем. Я б сказав – історичними контактами, символом яких став поцілунок Леоніда Брежнєва і Еріха Хонеккера, зображений на уламках Берлінської стіни.

Саме тому “Ліві” все тепліше відгукуються про Штайнмайєра. Саме про “правильні акцент по відношенню до Росії” говорила одна з лідерів партії Сара Ваґенкнехт, коли давала зрозуміти журналістам, що “Ліві” можуть проголосувати за главу зовнішньополітичного відомства.

А це означає, що Франк-Вальтер Штайнмаєр все ближче до крісла глави держави. Що це означає?

Нинішній президент ФРН Йоахім Ґаук був безсумнівним моральним авторитетом – тому авторитарний режим Путіна не міг дочекатися від нього слів схвалення. А президент Штайнмайєр буде, звичайно ж, демонструвати свою вічну обережність. І це буде серйозно впливати на німецьку громадську думку – громадяни звикли прислухатися до своїх президентів. Тим більше, до таких популярних, як Штайнмайєр.

Якщо Штайнмайєр стане президентом, то вже за кілька місяців він залишіть крісло міністра закордонних справ Німеччини. Соціал-демократи запропонують нового міністра закордонних справ. А це для нас дуже важлива фігура – адже саме німецький міністр є провідною постаттю у “нормандських” дипломатичних консультаціях.

Але важливо навіть не це. Важливим є прецедент. Якщо соціал-демократи, “Зелені” і “Ліві” будуть готові разом проголосувати за нового президента, то хто завадить їм після парламентських виборів разом проголосувати за нового канцлера?

І якщо у цих трьох партій буде більшість, то їхнє рішення до невпізнання змінить зовнішню і внутрішню політику Німеччини.