“Битва за врожай” перетворилася на цькування сільгосптоваровиробників

Якщо колись початок жнив був спільною “битвою за урожай” усіх зацікавлених учасників процесу, які об’єднували свої зусилля і стимулювали один одного, щоб отримати максимальний урожай, то тепер ця “битва” перетворилася на цькування сільгосптоваровиробників, перевізників і експортерів чиновниками, депутатами, міськими головами, головами ОДА і всіма, хто хоче хайпонути на цій темі для отримання голосів та підтримки електорату. Нікому діла немає до урожаю, його зберігання і т.п.

Про це пише “Фактор” з посиланням на Олексія Вадатурського.

Усі спекулюють на темах автомобільних черг, ремонту мостів (хоча він дійсно потрібен, але словами тут не допоможеш), стану автошляхів, заборони в’їзду вантажівок, дехто взагалі наліпки на вантажівки пропонує наклеювати (хоча незрозуміло, як це допоможе зменшити вантажопотік до нашого транзитного міста). Все це обговорюється на численних пресконференціях. Записуються відеоролики. Іншими словами, популізм процвітає.

Тим часом вантажівки продовжують стояти на узбіччях нашого міста, а сільгосптоваровиробники продовжують втрачати кошти, недоотримуючи 200-500 грн на кожній тонні. Ось така економіка сучасної «битви за урожай».

Щоб зрозуміти причини цьогорічного миколаївського колапсу вантажівок, потрібно знати ось що. Сьогодні в Україні нараховується понад 2000 експортерів. Тільки у Миколаєві зараз працює 15 терміналів, які приймають і перевантажують зернові та олійні культури. Можна з цим погоджуватися або не погоджуватися, але Україна приречена бути експортером зерна, як і США, Франція, Німеччина та багато інших розвинених країн.

Особливістю цього року стало і зниження цін на нафтопродукти, а отже відбулося і здешевлення автомобільних перевезень. Це в свою чергу стало причиною збільшення плеча доставки автомобільним транспортом. У той же час ціни на залізничні вантажні перевезення зросли, а вартість річкових перевезень ще вища, ніж залізничні. В результаті, весь вантажний автотранспорт України (Полтавська, Черкаська, не говорячи вже про Херсонську та Миколаївську області) ринув у Миколаїв, а ще більше – в Одесу, транзитом через ті ж миколаївські Інгульський та Варварівський мости. Чому в Одесу? Та тому, що порти Миколаєва та Херсона – найдорожчі щодо суднозаходів порти у світі.

Якщо звернутися до реальних цифр, то щодня транзитом через Миколаїв проходять 2000-3000 вантажівок. З них безпосередньо в Миколаїв їдуть усього 500-600 вантажівок.

Цей бік медалі ніхто не хоче висвітлювати, бо не проголосують, якщо будеш пропонувати ефективні, але непопулярні ідеї. Набагато простіше звинуватити у всіх проблемах відому та успішну українську компанію «НІБУЛОН». Хоча серед миколаївських терміналів наша компанія посідає аж 4 місце з прийому збіжжя з автотранспорту. Воно й не дивно, адже 60 % вантажів нашої компанії транспортуються водою (близько 4 млн тонн в рік), 30 % – залізницею, і лише 10 % – автотранспортом.

Що зробила наша компанія для вирішення цієї ситуації.

Ми інвестували більше 600 мільйонів доларів США в суднобудівну галузь і будівництво флоту. А відновивши суднобудівний завод в Миколаєві, ми даємо роботу багатьом іншим підприємствам в Україні і не тільки.
Ми збудували відстійники, які обладнані всіма зручностями, щоб водії могли комфортно дочекатися своєї черги. Тож ні про які черги вздовж узбіч до наших підприємств мова взагалі не йде.

Ми регулярно ремонтуємо частину автошляху від Пушкінського кільця до нашого термінала та щоденно підтримуємо там чистоту, поливаємо і т.п.

Відроджуючи судноплавство в Україні, наша компанія сплатила 90 млн грн акцизного податку, який йде виключно на ремонт автошляхів. Тільки за ці кошти можна збудувати 90 км доріг у рік. Наприклад, з Миколаєва до Казанки або до Вознесенська. Але парадокс полягає в тому, що я вже багато років звертаюся до президентів, депутатів різного рівня з проханням відмінити або компенсувати акцизний податок для річкового транспорту, який ми одні з небагатьох серед судноплавних компаній сплачуємо, адже якщо будуть завантажені суднобудівні заводи і українські річки будуть працювати, то будуть розвантажені автошляхи і міста. Я говорю це постійно, але у відповідь тиша або ж починають розповідати, що тоді зменшаться надходження до бюджету. В той же час ніхто не бореться з контрабандою пального для водного транспорту, адже держава втрачає тут значно більше.

Ми завершили програму з оптимізації транспортних (вантажних) потоків і вирішили питання «вузьких місць» під час транспортування аграрної та іншої продукції – вантажівки зі збіжжям не заходять у такі міста як Черкаси, Запоріжжя, Дніпро, Херсон і значною мірою у Миколаїв та не проходять через мости, дамби і т.п. До речі, це питання не лише розвантаження та збереження автошляхів, але й суттєвого покращення екологічної ситуації як у містах, так і в Україні в цілому.

До речі, чомусь вже ніхто не згадує про те, що наша компанія відновила судноплавство на Південному Бузі, збудувала спеціальний флот і перевезла більше мільйона тонн вантажів. Ми б могли перевозити ще більше вантажів, наприклад, будматеріали з Вознесенська. Адже через Миколаїв до Одеси транзитом перевозять до 2 мільйонів тонн вантажів. Утім, ми вже кілька років не можемо отримати документи на земельну ділянку, всім просто наплювати на цю проблему.
Тільки в Миколаєві в компанії працюють більше 3000 працівників. Фонд їхньої заробітної плати становить близько 600 мільйонів грн в рік. До речі, наші партнери – миколаївські будівельні компанії, які працюють на наших об’єктах по всій Україні, також годують свої родини в Миколаєві.

За минулий рік компанія сплатила майже 900 мільйонів грн податків та зборів, у т.ч. до миколаївського місцевого бюджету – близько 200 мільйонів грн. За минулий рік ми сплатили майже 254 млн грн податків, що йдуть на виплату пенсій. Тобто кожен десятий пенсіонер міста Миколаєва отримує пенсію завдяки діяльності нашої компанії.
Що я пропонував зробити додатково.

Я звертався зі своїми пропозиціями щодо варіантів вирішення цієї ситуації в Миколаєві і до міського, і обласного голів, і до міністра інфраструктури. Пропонував збудувати паромну переправу і об’їзну дорогу поза Матвіївкою і Сливине на Одесу. Ціна питання – 50-60 мільйонів доларів США. Наша компанія могла б це зробити елементарно. До того ж, були б завантажені роботою і суднобудівні заводи Миколаєва на років два, покращилась би екологія в місті. Але всіх жаба давить, якщо це зроблю я або наша компанія. Та й простіше піаритися на японському мості.

Ще я пропонував збудувати підприємство в зоні Матвіївки, але певним людям це не сподобалося, і вони влаштувати цілу інформаційну кампанію проти нас. Є ознаки, що не задарма вони це робили. Насправді вони зробили для міста медвежу послугу, адже завдяки нашій ініціативі Миколаїв би вивільнився від тисяч автомобілів. Відстійники ми б організували на місці покинутого свинарника. Зробили б благоустрій. І Матвіївка могла б стати зоною відпочинку не лише для місцевих, але й для миколаївців. Тут би допомога місцевої влади, але і їм забракло сміливості та волі для того, щоб зрозуміти інтерес громади.

А можливо, вже досить бути слабкодухими популістами? Можливо час припинити бездумно дерибанити бюджет і зробити щось реальне для міста? І тоді місто буде процвітати, містяни будуть задоволені, а ви зможете сміливо говорити, що це ваші заслуги і отримувати подяки та такі бажані голоси електорату. Якщо ж ви це не зробите, не буде кращого майбутнього для міста Миколаєва, а вантажівки не те, щоб нікуди не зникнуть, а навпаки, їх кількість ще й збільшиться.
Вагові комплекси? Я кожному міністру говорив, що повірю вам тільки тоді, коли ви самі будете стояти на цьому ваговому комплексі, інакше це банальна годівниця для корупціонерів. Умови повинні бути для всіх одні. Інакше я поставлю у себе цей комплекс, а інші не поставлять і матимуть переваги. Та й вантажівки будуть їздити між портами у пошуках місця без вагового комплексу.

Всі добре знають, що я вже багато років борюся за те, щоб в законопроєкті про внутрішній водний транспорт було враховано інтереси місцевих громад – 5 % доходу АМПУ від суднозаходів повинні перераховуватися місцевим громадам. Мова йде орієнтовно про 130 мільйонів грн в рік. Тут вкотре хочу запитати міських, обласних та народних депутатів Слуга Народу – Олександр Пасічний – округ 127 Олександр Гайду Ігор Копитін Негулевский Игорь Artem Chornomorov Максим Дирдін David Braun, чому ви мене не підтримуєте? Покажіть вже, нарешті, що для вас Миколаїв – це не місто для чорного піару, покажіть, що влада може і що вона сильна.

Варто вже припинити шукати ворогів в аграрному секторі. Припиніть будувати «дороги, які розраховані на велосипеди», а потім «щиро» дивуватися, чому це вони руйнуються так швидко. Потрібно будувати якісні дороги відповідно до реалій сьогодення. Створюйте однакові умови для всіх.

Мої поради тим, хто займається зерновим бізнесом.

Наслідуйте наш приклад, створюйте обладнані та комфортні відстійники за містом для кожного вашого термінала і не мордуйте ні перевізників, ні миколаївців, змушуючи їх перекривати дороги. Наша компанія це зробила вже більше 15 років тому. Почніть і будьте прикладом, якщо ви дійсно хвилюєтесь за місто Миколаїв.

Я ніколи не був песимістом і зі свого боку буду продовжувати робити все можливе, щоб до наших підприємств в Миколаєві транспорт не заходив. Буду розбудовувати далі флот, сучасну інфраструктуру, розвивати річкове судноплавство. Закликаю й інших – бізнес і владу – наслідувати наш приклад, бо інакше містяни вас не зрозуміють і одного дня просто винесуть вас, бізнес…

Автор: Олексій Вадатурський