Данилишин про поточну інфляцію

Зростання споживчих цін у липні продовжилось із темпом +0,1% до попереднього місяця.

У річному вимірі зростання індексу інфляції пришвидшилось до 10,2% із-за низької бази порівняння минулого року (в липні минулого року місячний темп інфляції був від’ємним: -0,6%).

Про це пише “Фактор” із посиланням на Голову Ради НБУ Богдана Данилишина.

Немонетарні фактори формують близько 90% нинішнього приросту інфляції. Така тенденція прослідковується починаючи з ІV кварталу 2020 року.

“Основні фактори немонетарної інфляції, що діють впродовж останнього року – зміна тарифів на житлово-комунальні послуги, волатильність світових цін на нафту та продукти українського експорту, підвищення акцизів, поява додаткових епідеміологічних витрат та втрати від карантинних обмежень.

Про немонетарний характер формування інфляції також свідчить значна нерівномірність зростання цін за окремими категоріями споживчих товарів і послуг. Суттєво зросли житлово-комунальні послуги: газопостачання – в 2,6 разу, електропостачання – на 37%. Вартість цукру зросла за рік – на 84%, соняшникової олії – на 79%, тютюнових виробів – на 19%. Такий широкий діапазон значень пояснюється різними типами немонетарних шоків та різною інтенсивністю їх впливу на корекцію цін окремих виробників товарів і послуг залежно від технологічного процесу”, – аналізує Данилишин.

Натомість такі безпосередні компоненти ринкового споживчого попиту як одяг та взуття за рік подешевшали на 4%, аудіо- та відеотехніка заросла в ціні на 1%, безалкогольні напої – на 3%.

“Теперішній сплеск інфляційної активності пов’язаний з абсорбуванням економічними агентами структурних шоків (таких як підвищення тарифів тощо) та є природнім ефектом в процесі посткризового відновлення економіки і її адаптації до умов нової структури витрат. Свій вклад в волатильність цін внесли світові ціни, на які також не має впливу монетарна політика НБУ.

У той же час, сукупний внутрішній попит, як ключовий фактор монетарної інфляції, залишається пригніченим. Фактичний реальний ВВП становить близько 97% від свого потенційного рівня. Споживчі витрати населення зростають, однак в їх структурі домінують товари та послуги першої необхідності (продукти харчування, комунальні послуги).
Населення активно використовує накопичені заощадження на потреби поточного споживання. Зростання реальної заробітної плати не покриває споживчі потреби. Лише в І кварталі скорочення макроекономічних заощаджень населення становило понад 60 млрд грн. Про витрачання заощаджень на цілі споживання також свідчить постійно позитивне сальдо продажу іноземної валюти населенням, яке з початку року вже досягло 1,5 млрд. дол. США”, – зазначає Богдан Данилишин.

Інший компонент внутрішнього попиту – інвестиції – скорочуються вже декілька років поспіль. В 2021 р. їх динаміка продовжується з темпом падіння близько -10% до попереднього року.

“У теперішніх умовах пріоритети грошово-кредитної політики мають зосереджуватися в сприянні ефективному функціонуванню інституту фінансового посередництва, усуненні нестабільності на фінансових ринках та збереженні прийнятного рівня їх ліквідності. Жорсткі параметри грошово-кредитної чи макропруденційної політики будуть неефективними в умовах стагнації внутрішнього попиту та домінування немонетарних чинників інфляції”, – резюмує Данилишин.