Історія одного міністра: Шкода Суперб, 60 метрів квартири в Києві, певні заощадження

Міністр інфраструктури Володимир Омелян розповідає, як опинився на посаді.

Добре, якщо розповісти нікому, я розповім про те, як я працював в перші дні.

Отже, на другий день після призначення нового уряду мене зустрів в коридорах Кабміну Andrei Pivovarsky.

Ми не бачилися фактично з 1999 року, коли разом проходили Канадсько-українську парламентську програму (нагадаю, це грудень 2014).

– Радий тебе бачити. Ти міг би до мене зайти в Міністерство на розмову, – запитав Андрій.
– Вітаю з призначенням, пане Міністре. Так, звісно, матиму за честь, – шанобливо відповів я, бо це вже був не старий двомісячний приятель-співстажер, а Міністр Уряду України.

Протягом тижня відбулася зустріч, під час обіду. Досі пам’ятаю, їдальня на нульовому поверсі Міністерства. Розмова розпочалася нестандартно, як тільки-но зачинилися двері, Міністр стомлено зняв окуляри і просто поклав голову на стіл, поруч із тарілкою супу. Запанувала мовчанка. Було відчутно, що цей тиждень вже його вбив.

Через 5 хвилин він розпочав розмову. Я відчував, що це буде кадрова пропозиція, але не знав яка.

– Скажи, держслужбу можливо реформувати, щоб вона працювала якісно?
– Так. Держслужбовці йтимуть завжди за керівником, наслідуючи його добрі і погані риси.
– Ти багата людина?
– Шкода Суперб, 60 метрів квартири в Києві, певні заощадження від покійного батька, мені вистачає. Для когось – це дуже багато, для корупціонерів – це смішно і неймовірно.
– Підеш до мене заступником-керівником апарату?
– Андрію, я небагато знаюся в транспорті, але маю 15-річний досвід роботи чиновника. Якщо ми орієнтовані на результат для країни – я готовий.
– Ніхто нав’язувати неправильні ідеї не буде. Але й допомагати теж. Ок, я скажу тобі скоро кінцеве рішення. Є ще декілька кандидатів.

Через три тижні мене було призначено заступником (це не Указ видати, потрібні маса узгоджень і затвердження Кабміном), через короткий період – заступником міністра- керівником апарату.

До моменту призначення я мав: сформовану команду, чіткий план дій на перших півроку. Відрізняв напіввагон від вагону, що не всі попередні міністри знали.

І гарував. Мій робочий день починався о 6:30 ранку і завершувався далеко за північ. Без вихідних взагалі. І так пройшов рік.