“Коли державу кидає з шаленою швидкістю з однієї сторони в іншу, та лідер, зі сплином більше ніж рік, досі не визначився, куди ж ми ідемо”, – Загребельська

Спочатку ми говоримо про інвестиційних нянь. Потім про підтримку національного виробника та надання йому цінових привілеїв на тендерах шляхом введення критерія оцінки – локалізація виробництва. Потім знов запрошуємо іноземні компанії більше та частіше освоювати кошти українських платників податків.

Про це пише “Фактор” з посиланням на засновницю “Ліги антитрасту” Агію Загребельську.

“Я не проти іноземного виробника, та навпаки. Вважаю, що інший рівень культури конкуренції та поваги до законів: не тільки до букви закону, а й до духу, що у нас поки що “не в моді” – піде українському бізнесу тільки на користь. Але не в даному випадку. Адже турецька дорожня компанія Онур конкурує в Україні, м’яко кажучи, не чесно та поводить себе, “як у гостях”, в поганому сенсі цього слова.

Так, вони нормально ремонтують дороги, і в цьому немає нічого екстраординарного. Це як раз норма, до якої ми просто поки що не звикли. Але, вони не стали вступати в запеклі конкуренті бої з нашим дорожнім бізнес-есюжуал, а просто перетворились на його частину.

Онур – один з лідерів дорожнього картеля. Якщо точніше, то посідає поважну другу позицію. Він не конкурує там, де не треба конкурувати, та не ходить на тендери, де перемога має дістатись не йому. На тендері по відомому довгобуду Запорізьким мостам, вони просто прийшли вдвох з компанією, що не тільки є їх давнім бізнес-партнером, а й пов’язана з ними через керівництво. Їх процес підготовки пропозицій має стільки схожестей, що за будь-якими розумними сумнівами незалежне конкурентне відомство давно б мало зробити свої однозначні висновки.

Навряд чи в розвиненій країні вони б поводились так само. Та й на тендери міжнародних організацій вони не ходять “парами”, та “збивають” ціну більш ніж на 5%.

Ви скажете, у них не було вибору, бо в Україні все побудовано саме так. Ні, був. Є програма Ліненсі, за якою вони можуть розповісти Антимонопольному комітету анатомію дорожніх змов, повністю бути звільненими від відповідальності, та при цьому добитись суворого покарання для своїх українських конкурентів. І якщо наш президент не в долі, то він мав би схвально оцінити такий вчинок. Та в підсумку їх частка ринку тільки збільшилась би.

Але, вони цього не зробили, та не велика надія на те, що зроблять. Навіть їх участь в скандалі з попереднім керівником Укравтодору та офіційне звинувачення в рамках кримінальної справи їх керівництва фактично в тому, що вони корупційним шляхом отримували контракти, не змінила їх погляд на те, як треба вести бізнес в Україні.

Тому запрошення президента в даному випадку виглядає ну-дуже принизливо для держави. Та насправді лунає так: “Україна зацікавлена в тому, щоб турецькі компанії нечесним шляхом отримували ще більше ковідних коштів з державного бюджету. Приходьте. Крадіть. У нас на всіх вистачить”.