ЛГБТ-пропаганда, вибори, Кононенко, Дубінський, політичні провокації та правий рух України – інтерв’ю з Ігорем Мосійчуком

“Фактор” поспілкувався з нардепом Ігорем Мосійчуком про пропаганду ЛГБТ, політичні провокації і опонентів на парламентських виборах від “Європейської солідарності” та “Слуги народу”.

Ігор Володимирович Мосійчук (нар. 5 травня 1972, Лубни, Полтавська область) – український політик, журналіст, головний редактор газети “Вечірній Васильків”, колишній заступник командира добровольчого батальйону “Азов”, народний депутат України VIII скликання від Радикальної партії, учасник організованого соціал-націоналістичного руху.

Яка Ваша позиція щодо ЛГБТ?

• Я є категоричним ворогом пропаганди будь-яких збочень. Мене не цікавить, що вони роблять у ліжку. Але мене цікавить здоров’я всього українського суспільства, здоров’я моїх дітей, які мають за цим спостерігати, а їх у мене троє. Враховуючи це і розуміючи, що в країні, де згідно з опитуваннями від 92% до 97% українців не сприймають цей марш збоченців, я розумів, що це викличе протистояння. Тому я звернувся до суду з позовною заявою в якій вимагав заборонити проведення гей-параду в межах Києва і винести його на стадіон “Чайка”, 100-ий кілометр, де завгодно. Для того, щоб не провокувати протистояння, тому що в час війни, в час економічної розрухи, коли люди доведені до відчаю і багато в кого на шматок хліба немає, подібний парад не просто відразу викликає, а у людей складається враження, що їм плюють в обличчя. Враховуючи це все я подав позов. Результат для мене дуже сумний. Цей результат показує, що судової системи в Україні просто не існує. Мені повернули позов без розгляду. Через технічні причини, бо після свого прізвища я не поставив крапку. Тобто, як Понтій Пілат – судді вмили руки. І сказали: Аби чогось не вийшло, аби нас не звинувачували – робіть, що хочете. Я прийшов підтримати всеукраїнську акцію “Молитвена варта на підтримку сім’ї та молоді”. Був радий бачити багатьох людей, яких я знаю десятки років, багатьох нових людей, молодь, вірян всіх конфесій. Навіть мусульман бачив.

Скільки людей зібралося за традиційні цінності?

• Акція тривала майже 1,5 доби: люди підходили, їхали, ночували… На піку акції тисячі 3 було одночасно. Але навіть не у кількості справа. Всі розуміли, що треба з одного боку обмежити збоченців у тому, що вони задумали і це відбулося вони не підійшли до пам’ятника Шевченка, не змогли спаплюжити наші національні символи. З іншого боку треба було постаратися уникнути кривавого протистояння, яке було минулого року. Підходимо, дивимося стоїть оця величезна сцена на колесах-трансформерах на якій ЛГБТ планувало так звані танці свої, яка мала їхати в голові їхньої колони. Ми підходимо, стоять українські чоловіки, насупились, не знають куди потрапили. Ми в них питаємо: Що трапилось? Вон кажуть: Ну нас наймали, казали, що для знімання кінофільму. А тут отаку діло. У результаті, коли вони розібралися в чому справа, зібрали свою техніку, озвучку і поїхали. По суті, це збіговисько содомітів відбулося їхньої традиційної цієї сцени, без озвучки і т.д. Це також хоч і не велика, але перемога. Що робити далі? Я вважаю, що необхідно на законодавчому рівні зупинити пропаганду одностатевих шлюбів. І будь яких інших сексуальних збочень.

Чи мали місце фактичні порушення закону під час проведення гей-параду?

• Я глибоко обурений і своє обурення висловлю в заяві в правоохоронні органи. Я вважаю, що організатори КиївПрайду мають бути притягнуті до кримінальної відповідальності. І я гарантую, що доб’юся цього. Чому? Тому що, ми зафіксували в колоні так званого КиївПрайду неповнолітніх дітей. Віком від 12 до 15 років. Ми вважаємо, що це розбещення неповнолітніх, яке межує з педофілією. Я знаю і в органах поліції, і в керівництві країни є люди, які категорично виступають і борються за збільшення покарань для педофілів. Відповідно я обов’язково звернуся з заявою, інакше трактувати це все не можна, як педофілію.

Звідки йде фінансування на цю пропаганду?

• Це величезні цифри. Я написав депутатське звернення до ДФС, перерахувавши організації, які виступали саме організаторами, щоб отримати інформацію скільки закордонних грантів вони отримали, скільки податків сплатили до українського бюджету. Це закордонні гроші. В основному це гроші афільовані до фонду Сороса. Сьогодні було багато іноземних журналістів, дуже важливо і дуже добре, що не було кровопролиття і сутичок, донести до західних ЗМІ, а через них до керівництва країн західних, які є нашими партнерами в боротьбі з російською агресією, що Україна – це традиційна християнська країна. У нас є християнські цінності. Не дивлячись на те, що в нас багато конфесій: греко-католиків, православних, католиків, юдей, мусульман. Ми маємо донести, що ми не якісь там аборигени з палками, які бігають забивати цих лгбт-шників. А що ми консервативна країна, ми виступаємо за речі, які для нас є цінностями та фундаментом на якому збудована наша нація і держава.

Пролийте світло на ситуацію зі скандальним ефіром, де Вас звинуватили в нетверезому стані…

• Два чи три дні мені припалювали під наркозом виразки на шлунку. Я пізніше опублікував в себе на сторінці в Фейсбук, розкрив лікарняну таємницю, фотографію виразки. Тому для мене це перегорнута сторінка. Те що вороги це використовують, так вороги проти мене використовують все, що тільки можна. Я вдячний Олегу Ляшку, він двічі звільняв мене з в’язниці. Вдячний тому ж Андрію Лозовому, який поруч з ним був. Вдячний за школу, яку я пройшов у політиці великій. Я багато чому насправді навчився. І доброму, і не зовсім. Різні речі бачив.

Усе ж, Ви не жалкуєте, що в такому стані були присутні на ефірі?

• Знаєте, я жалкую інколи от моя дружина Владлена, помічниця Анна Сенік, вони на мене кричать з приводу того, що я беру лишні ефіри чи роботу. Відповідно, мабуть, мені не варто було йти. Але знаєте, крім того, що після наркозів, я був у занадто емоційному стані стосовно деяких людей. Звичайно через це я пішов (ред. – на ефір).

Хто Ваші конкуренти по Обухівському району?

• Я йду по 94-ому виборчому округу. Це Обухів і Васильків. Це Дубінський (Слуга народу) і Кононенко (БПП). Звичайно на сьогодні я оцінюю це, як самий нарваний округ в країні. Насправді, коли я їхав до Вас на інтерв’ю, а 3 особи найняті мером Василькова Володимиром Сабадашем, колишнім регіоналом, потім колишнім БПП-шником, приїхали влазити до мене в будинок. Хоча відносно мене після замаху здійснюються заходи безпеки.

Де знаходиться Ваш будинок?

• Я не розкриваю цю інформацію через заходи безпеки. Приїхали. Почали лазити. Чіплятися до поліції, яка охороняє. Погрожувати. Вони представилися, як журналісти. Прибігли з дроном. Дрон, правда, їм ніхто не дав запустити. Я вважаю, що це робота штабу Кононенка. Річ у тому, що опитування показують, що на сьогоднішній момент, і навіть та контрагітація, яка останні дні ведеться: існує два реальних кандидати в народні депутати, яких атакує Кононенко. Це – я і Дубінський.

Тобто вже почалися політичні провокації?

• Так. Вчора по Василькову розповсюдили листівки, що Дубінський в одному своєму блозі сказав, що в нього немає зі мною розбіжностей. Я не знаю на скільки це правда, чи він казав чи ні я не слідкую за цим, бо в мене з ним є розбіжності. До речі, я прийшов на зустріч із ним в Обухівський будинок культури, опонував йому на відміну від Кононенка. Хай би Кононенко, не шавок посилав своїх, а прийшов сам.

А він жодного разу не виходив на публічні дискусії?

• Ні. Я користуючись нагодою через Ваше видання запрошую Кононенка до публічних дебатів. Хочу поставити питання: стосовно Центренерго, яке курувала ця особа, екологічної ситуації в Українці, розпилу бюджетних коштів. Одне з опитувань останніх, яке проводила Батьківщина, показало, що з невеликим відривом від мене лідирує Дубінський, на другому місці я, на третьому місці представник Батьківщини, і аж на четвертому місці Кононенко – 7%. Я думаю, що під кінець виборчої компанії і 5% не буде.

Як ви розглядаєте Дубінського, як конкурента?

• Він – опонент. Я готовий із ним у прямому ефірі, на зустрічах дискутувати. В мене до нього є питання, думаю і в нього до мене є також. І нехай люди роблять вибір. Не вибір табла, а вибір ідеології. Вибір конкретних речей, які пропонує той чи інший кандидат. Наприклад, які розбіжності в мене з Дубінським: стосовно гасла «Слава Україні» взагалі нічого казати. Проте, там незрозуміла ситуація, бо він сказав що йому приписали, думаю при найближчій публічній дискусії з’ясуємо це. Він виступає за відкритий ринок землі. А я є прихильником зовсім іншого підходу. Я вважаю, що українська земля не може бути товаром, який потрапить у руки чужинців. Держава має створити державний банк і кожен з українців, хто хоче продати землю має право її продати. Але виключно в Державний земельний банк. Там ця земля буде збиратися, оголошуватися аукціон, і фермер зможе брати її для роботи. Держава має визначити, хто такий фермер, яка максимальна кількість землі може бути в нього. Я переконаний, що фермер має бути зареєстрований і проживати там, де земля яку він оброблюватиме. Бо ці фермери, в яких по сотні тисяч гектарів і офіси на Хрещатику, то це такі фермери, як я кольоровий телевізор. Ми маємо це все упорядкувати і тоді знімати мораторій. Але знімати, як того хоче Зеленський, а Дубінський його підтримує, до Нового року – це призведе до того, що земля опиниться в руках у чужинців.

Що Ви думаєте про скандальні призначення Зеленським у Полтаві, Володимира Пругла, висуванця на парламентські вибори від “Слуги народу” по Дніпру В’ячеслава Медяника?

• Ми стоїмо на порозі не просто реваншу. А на порозі створення неоліберальної більшості в парламенті. Вона не тільки відкриє ринок землі, вона може легалізувати одностатеві шлюби, бо Вакарчук виступає на підтримку ЛГБТ. Я дивлюся на наступний парламент, згідно з рейтингами і списками, і мені стає страшно за державу. У патріотичному сенсі новобраний парламент ризикує бути найгіршим з часів незалежності. Навіть гіршим від того, де була купа комуністів. Наразі боротьба між “Опоблоком”, а вірніше Опозиційною платформою “За життя” і іншими, точиться не за модель економіки, не за підхід до економічного розвитку країни, а точиться навколо вектору на який спиратиметься в зовнішній політиці Україна. Платформа “За життя” бачить Україну в колонії Москви. Всі інші “Слуги”, “Голоси”, “Європейські солідарності” бачать Україну в зовнішньому управлінні з боку Брюсселя і Вашингтона. Наразі одна і друга загрози є неприпустимими. Ми повинні керуватися виключно національними інтересами і тиснути на цю публіку. Проте, соціологія говорить про інше. Те, що здається одним перемогою може вилитися поразкою для інших. Якщо все-таки “Слуга народу” і неоліберальна коаліція не утримається від тих планів, які вони озвучили, то ми ризикуємо отримати новий Майдан.

Що може стати причиною до протистоянь на вулиці?

• Починаючи від спроби реалізувати Мінські угоди, закінчуючи накопиченням соціальних проблем для людей. Адже, в “Слузі народу” прямо заявили, що вони лібертаріанці. А ця ідея передбачає усунення держави від виконання соціальних зобов’язань перед громадянами. Тобто, платну освіту, медицину, приватні пенсійні фонди.

Які у Вас політичні амбіції?

• Я вважаю, що на жаль національний рух починає маргіналізуватися. Попри об’єднання національні сили навряд чи увійдуть до українського парламенту. Відповідно не будуть впливати на державну політику. Це дуже небезпечно. Тому що велика кількість українців поділяє в тій чи іншій частині поділяє цінності, які наші національно-орієнтовані брати проповідують. І внутрішній розлад, і ідеологія, яку постійно хочуть повернути на початок минулого століття, і багато інших аспектів не дають їм розвиватися. Ми з однодумцями хочемо створити після виборів нову правоцентристську силу, яка буде спиратися на традиційні цінності, на український традиційний консерватизм. Яка випрацює, як казав мій покійний вчитель професор Валентин Мороз: “Нацзахист національних інтересів України й українців по цілому світу від Сяну до Сяну, від Дону до Дону”. Буде займати жорстку позицію протекціонізму власної української економіки, промисловості, сільського господарства. Їздив у Європу Президент Зеленський. У мене перше питання: “Ви піднімали питання квот? Асоціацію з ЄС в економічній частині щодо збільшення квот? – Ні”. Я вважаю це неприпустимим. Президент із підтримкою 73% українців мав би перше, що зробити: вийти в безпековому питанні, підняти питання дотримання Будапештського меморандуму. Ви звернули увагу, що ні американці, ні інші наші партнери не їдуть за нас вмирати на Донбас чи звільняти Крим? Але, давайте говорити відверто, якщо ви нас підтримуєте нам не ржаві катери потрібні від вас. Нам потрібна робоча українська економіка. Тому дайте нам ринок, дайте нам квоти, на наш метал, на наші інші товари. Наприклад, історія з лісом кругляком. Європейці набудували на кордоні з Україною купу деревообробних підприємств, де виготовляють меблі. Що смішно, підприємство їхнє, працюють на них українці, ліс-кругляк український, ще й меблі дурним хохлам продають потім втридорога. Хоча виготовили в Румунії, але лейба італійська. Отже, яке наше бачення, ми забороняємо вивозити сировину. Водночас ми даємо безмитно ввезти на нашу територію іноземцям обладнання для перероблювання цієї сировини. Щоб підприємства відкривалися в Україні, а не в Угорщині чи Польщі. Щоб податки ці підприємства сплачували тут в Україні. Це є принципові речі. Це є націоналізм 21-ого століття. Це те що наразі Трамп робить у США.

Як повернути Крим?

• Для цього потрібна відмінна тактика війни з країною-агресором. “Кощеєве яйце” РФ – це її розвал, це старе добре бандерівське гасло: “Свободу людині! Свободу народам!” Є поневолені народи РФ, ми повинні їх підтримати в боротьбі за їхні права. При чому не тільки чеченців, не тільки дагестанців, а і громадян Сибіру і т.д. Наприклад, мій колега Ігор Луценко допомагає цим народностям. У них створений в Києві навіть цілий центр по відродженню власної культури, мови. Тому розваливши імперію ми повернемо своє. Навіть більше, історія Криму – це історія Керченського мосту. Я з першого дня казав, що його будівництво, це будівництво ворожої інфраструктури. Всі махали на це рукою. Коли його побудували, то виявилося, що це не лише об’єкт ворожої інфраструктури, а ще й брама між Азовським і Чорним морем. На разі цей міст має бути знищений в рамках війни будь якими засобами. Для мене найприйнятніше допомогти поневоленим народам Кавказу, які там живуть.

Про український правий рух

• Сьогодні правий рух України перебуває в кризі. Як на мене вона пов’язана з кількома речами: по-перше, це мікровождизм, по-друге, це прагнення поставити добробут вище ідеї, по-третє, нажаль наш національний рух сам себе маргіналізує, бо одиниці, я до речі дуже шаную цих людей, одиниці працюють в ідеологічному напрямку, і одиниці працюють над розвитком ідеології правого руху і консерватизму.

По персоналіях?

• Ігор Загребельний працює в ідеологічному напрямку, Дмитро Савченко з їхнім видавництвом «Залізний тато», Тарас Хамер, Юрій Руф і все. Ми маємо рухатися вперед. Маємо вибудовувати нову політичну стратегію. Нав’язувати свій політичний дискурс в країні. І дійсно робити промоушн в українській політиці, а ми віддаємо це поле Зеленським, Вакарчукам і всім іншим неолібералам.

Про вихід із “Азову”

• Я розповім історію 5-річної давнини, до речі це інсайд. Вона пов’язана з моїм відходом з “Азову”. Багато, хто каже: Та він пішов до Ляшка, бо йому мандат давали. Станом на той час, представники “Азову” могли отримати 40% списку “Радикальної партії”. Тобто, мати практично націоналістичну фракцію. Але певні люди вирішили, що краще йти з іншими людьми. Результат наступний: Білецький мажоритарник, Петренко мажоритарник, Мосійчук по списках “РПЛ”. Це невеликий приклад того, коли можна було тактикою виграти великі здобутки. Наскільки інакше виглядав би український парламент, коли нас єдиною силою було б хоча б 10. Насправді якби це тоді відбулося то і фракція “РПЛ” була би більшою за кількістю. На той момент всі соцопитування давали 12% “Радикальній партії”. І вона мала потенціал до росту. А потім “плюси” і Коломойський вбили до 7%. Хоча вони зараз розповідають про розбіжності з Ляшком. У мене вони теж були. Тілько вони виникли у 2019-ому році, а у 2014-ому треба віддати належне Ляшко дав перший мільйон на батальйон “Азов”, реально його помічник Олексій Оленський приніс в казарму на “Козацькому” чорний пакет з мільйоном гривень. Він допомагав із заставами на бійців, яких у Харкові тоді затримали, це він домовився про створення “Азову” і отримання першої зброї у Маріуполі.

Інтерв’ю провів головний редактор “Фактора” Євген Третяк