Манандіз: Просто війна – це вже страшна абсурдна несправедливість

Життя прекрасне, насичене. Ми на землі для того щоб кожний пройшов свій досвід, щось осягнув, зрозумів. Ми для того, щоб, зустрівшись, ділитися досвідом, розвивати одне одного і еволюціонувати разом.

Про це пише “Фактор” із посиланням на Поля Манандіза.

“Та убивства і жорстокості війни набувають кульмінацій, коли світ спостерігає байдуже.

Трагедія Іловайського “зеленого коридору”, що став коридором страждань і смерті, довжиною в 40 км, в XXI сторіччі, для 366 українських захисників, що назавжди залишились там, для 428 поранених під розстрілом російського, загарбника, 300 потрапивших у полон, перетворення Росією “зеленого коридору” на м’ясорубку – мусить бути написана на скрижалях світової історії як приклад беспрецедентного цинізму шаленого “брата” українців. А в серцях всіх, хто любить Україну та її народ, ця історія запеклася страшною раною, що не загоїться ніколи.

Пісня “Fragile” ( Тендітні) в моїй українскій версії – Крок – про красу життя і абсурдність війни, насильства і убивств. Ми, люди, такі тендітні, наше життя – крихке, від буття до небуття часом лише один крок. Не можна забувати про це. Війна не мусить бути, а всі ми повинні жити в мирі. Це і є мій біль.

Герої ви живете з нами. Я знаю, ви захистили нас. Ви зупинили агресора. Часом я вас відчуваю. Я бачу вас у снах і я пам‘ятаю про вас в моєму житті.

Дякую вам!

Ви живете зі мною.

Слава героям Іловайська, живим і полеглим.

Слава Україні!” – зазначає Поль Манандіз.

Even war alone is a terrible, absurd injustice.

Life is so beautiful. So intense.

So nice . We are here to live this big experience, to understand something. Meet each other, we share, we evolve together.

But killings and atrocities of war culminate when the world just observes carelessly.

The tragedy of Ilovaisk “green corridor”, that became a path of suffering and death, 40 km long, in XXI cent, for 366 defenders of Ukraine, that were fallen there, for 428 wounded under shellings and fire of the Russian invader, for the 300 captured, Russia’s turning promised “ green corridor “ into slaughter, by steel iron and fire, forever should become part of the worlds annals as the example of unprecedented cynicism of the insane “ brother “ of ukrainians.

In the hearts of all who love Ukraine and feel its pain, this tragedy is encarved as a heavy wound that will never heel.

The song “Fragile”, is about absurdity of war, of any violence and killings. How fragile we are . This war must not exist. And we must live here in peace… That’s all my pain.
Heroes , you live with us.

I know you protected us. You stopped the aggressor. Sometimes I feel you. I see you in my dreams and I remember you in my life. Thank you!

You live with me.

Glory to the heroes of Ilovaisk, fallen and alive. Glory to Ukraine!

Крок (Fragile)

Зіллються тіло й сталь, проллється кров,
на сонці, що сідає, тихо захолов
На ранок змиє дощ біди сліди,
та щось у нас в думках лишиться назавжди

Можливо, цей останній крок
нам дощ дає, немов урок:
Насильство не дає нічого,
і не дасть.

Хто народився серед лютих зірок,
Пам‘ятайте, життя – тільки крок.
Буде, буде, плакати дощ
сльозами зірок, сльозами зірок,

Знов і знов покаже дощ:
Життя – тільки крок.

Translation Pavlovska.O from,
The words of Paul Manandise.