НАБУ собі не зраджує – працює як завжди грубо, резонансно, з порушенням закону і процесуальних процедур

Ну, а чом би й ні? Знають, що мають своєрідний карт-бланш на свинство. Бо ж їхні методи роботи хоч і засуджують, та “працювати” ось так ніхто не заважає.

Про це пише “Фактор” з посиланням на адвоката Олександра Дульського.

НАБУ із самого моменту свого існування заробило репутацію “бюро політичних переслідувань” і досі міцно тримає марку. Це вже, як бренд.

Ось, приміром, остання ситуація з пакетним врученням підозр одразу 12 особам, з-поміж яких 7 суддів Окружного адміністративного суду Києва 2 адвокати та голова судової адміністрації. Налічив мінімум 5 грубих порушень законодавства, за які детективів НАБУ мали би давно дискваліфікувати і відправити на “банку”. І це, друзі, я лише поверхнево пробігся інформацією, що є у публічному доступі.

Копатися глибше у матеріалах цієї справи – все одно, що пірнати в нору за білим кроликом, хтозна у яку “країну див” це тебе занесе.

Отже, ділюся результатами свого мікродослідження ситуації довкола НАБУ, підозр суддям ОАСК і плівок Вовка.

Перше: про підозру буцімто повідомили всім фігурантам справи одночасно.

Стаття 276 Кримінального процесуального кодексу України чорним по білому пише, що повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходить, що з 2019 року у НАБУ не було достатньо доказів для оголошення підозри, і тут раптом вони з’явилися, причому одразу стосовно всіх фігурантів справи. Цікаво вийшло: в один момент детективи Бюро побачили наявність складу правопорушення у діях усіх 7 суддів адвокатів та керівника ДСА. Неймовірно підфартило. І нікого з них не збентежив той факт, що кожен з них діяв окремо, і що адвокат та суддя мають різні функції, отже їхні дії не можна ототожнювати. Прикметно, що ці докази детективи знайшли у тих самих матеріалах справи, що були у них і раніше.
Очевидно, що для когось потрібен був резонанс (одразу всім і гучно), а не результат. Тому підтвердженням є ситуація зі “здійсненням підозри” Вовку, який написав, що нічого не отримував.

Друге: про підозру мали оголосити одразу, якщо були на те підстави. А у цьому випадку навмисно затягнули момент до останнього, аби у адвокатів фігурантів не залишилося часу на вивчення матеріалів та побудову стратегії захисту. Нагадаю, що право на захист настає з моменту вручення повідомлення про підозру. Ви ж в курсі, що НАБУ полюбляє повідомляти про підозру, про завершення досудового розслідування і передавати справу до суду практично одночасно? А це вже – порушення права на захист. Хлопці, ну хто так робить? Не треба так.

Третє: повідомлення про підозру вручили адвокату одного із фігурантів. Ну, що сказати…По-перше, це очевидна спроба вивести з гри адвоката, який точно міг би виграти справу проти НАБУ за першим епізодом. Нагадаю, що суддя Вовк разом із своїм захисником здійснили експертизу плівок, яка довела, що вони фейкові. А це вже – залізобетонний аргумент. По-друге, це знову ж таки порушення права на захист.

Четверте: в НАБУ пояснили, чому не затримували фігурантів справи, яким оголосили про підозру. Мовляв, не обмежували право на свободу лише тому, що всі переслідувані – спецсуб’єкти, а на це потрібен дозвіл парламенту або ще когось. Більшої нісенітниці не чув. Збрехали, адже серед фігурантів є адвокати, для затримання яких такий спеціальний дозвіл не потрібен. Кваліфікація інкримінованого правопорушення досить серйозна, і передбачає обов’язкове затримання.
У мене є версія, чому цього не зробили. Банально, просто побоялися, що обмеження права на свободу потягне за собою звернення до ЄСПЛ і миттєвий виграш справи. Припускаю, що і законних підстав затримувати у НАБУ не було і немає. Історія з Логвінським їх таки чомусь навчила, мабуть.

П’яте: чисто політичне замовлення. Ну куди ж без цього. Вперше про плівки Вовка громадськість почула в акурат перед з’їздом суддів. Мета була зрозуміла: колишня політична еліта дуже хотіла взяти під контроль щойно створений у ході судової реформи Верховний суд. Тому НАБУ отримало політичне замовлення на диверсію і підрив довіри до суддів.
Зараз увесь цей хайп довкола тих самих плівок, нагадаю, фіктивних (за результатами експертизи) пов’язаний із судовою реформою Саакашвілі. Мета та сама, завдання для НАБУ – те саме. Кінцева ціль: максимально виваляти у багнюці суддів України, сворити їм імідж злочинної шайки і рознести це максимально просторами Інтернету, не особливо дбаючи про достовірність фактів та доказів.

А чом би й ні? У них карт-бланш на свинство, пам’ятаєте?

Автор: Олександр Дульський