Олександр Педан: “Я захотів зробити щось корисне і вирішив зосередити увагу суспільства на спорті, від якого залежить здоров’я наших дітей та їхній успіх”

Інтерв’ю з телеведучим Олександром Педаном.

– Олександре, ви успішний ведучий Нового каналу, лідер Спортивного руху JuniorZ, гравець футбольної команди «Маестро», двічі батько та затятий спортсмен. Як знаходите час на все, витримуючи баланс? У чому секрет?

– Жодного секрету немає. Щоб знаходити час – потрібне лише бажання. Останні два тижні, наприклад, я сплю не більше п’яти годин на добу. Бо почалися зйомки моїх проектів на Новому каналі, також ми їздимо з JuniorZ Україною і «тюнінгуємо» вчителів фізкультури. Та і сім’ї потрібно приділяти час. Але я не скаржуся, мені хочеться не лише заробляти гроші та доводити усім, який я «класний», а й робити щось корисне. Особисто для мене цим корисним став JuniorZ. Я дуже люблю дітей та спорт, і так вийшло, що можу допомогти в рамках цілої держави. Мені приносить задоволення те, що ми допомагаємо молодому поколінню стати здоровішими. І, власне, це бажання надихає мене знаходити час на все. Крім того, сил мені додає спорт. Дуже часто замість того, щоб полежати вдома, я виходжу на пробіжку. Біг приводить у порядок не лише тіло, а й голову. І я помітив, що під час тренувань питання, про які не мав часу подумати раніше, складаються у пазл, і я знаходжу рішення.

– А як виникла ідея JuniorZ? Що спонукало вас зайнятися проблематикою підліткового спорту та заснувати рух, метою якого є впровадження у школах нових видів спорту?

– Ця ідея виникла в мене вже давно. Я захотів зробити щось корисне і вирішив зосередити увагу суспільства на спорті, від якого залежить здоров’я наших дітей та їхній успіх. Тому зібрав ініціативну групу, і ми назвали все це JuniorZ – ті, які направлені на покоління «Z». Ми вводимо в школу нові види спорту – флорбол, фрізбі, корфбол, чирлідинг та ін. Спершу ці назви лякають учителів фізкультури, але ми пояснюємо їм, що нарешті настав час стати супергероями, а не лише героями анекдотів разом із трудовиками. Діти мають із задоволенням ходити на уроки фізкультури.

Я казав, що ми відвідали вже 15 українських міст, провели фестивалі в Хмельницькому, Ужгороді, Львові. Наступний наш крок – ще більше фестивалів. Ми прагнемо, аби цей рух перейшов у шкільні ліги, щоб у навчальних закладах займалися кільканадцятьма видами спорту, і кожна дитина знайшла щось для себе.

Усе, що залежить від нас, ми робимо: пояснюємо, допомагаємо, популяризуємо. Я особисто приїжджаю в кожне місто, зустрічаюся зі школярами. Ми навіть придумали «педанокоїни» (сміється) – це «селфі з Педаном». Обіцяю дітям сфотографуватися, тільки якщо вони спробують п’ять видів спорту. Це їх дуже стимулює. А я отримую задоволення, дивлячись у їхні щасливі очі.

– На Вашу думку, як впливає спорт на соціальне залучення дітей та як допомагає в адаптації молоді у дорослий світ?

– Сьогодні діти багато часу проводять наодинці в інтернеті. Вони віддають перевагу комп’ютерним іграм, в яких потрібно покладатися виключно на самого себе. А це вже неправильно. І саме спорт може стати тим об’єднуючим фактором, що навчить дитину соціально адаптуватися, а саме домовлятися, підставляти плече, радитися, товаришувати. У спортивних секціях можна знайти товаришів і друзів. Як на мене, привчати дітей до активностей потрібно змалечку, і тоді в садочку та школі вони вже знатимуть, як знайти спільну мову з однолітками. Але заняття обов’язково мають бути в ігровій формі, щоб викликати в дітей спортивне захоплення. Крім того, спорт допомагає покращити твої особистісні якості – самоорганізуватися, відволіктися, скинути зайвий негатив і позбутися безлічі комплексів. Кажу як спортоголік, який перепробував понад 30 видів.

– Ви – гравець футбольної команди «Маестро». Як багато сьогодні часу приділяєте футболу? Чому саме цей спорт? І чи важливим фактором для Вас є командна робота?

– Останнім часом у мене дуже насичений графік, і я не встигаю на тренування нашої команди. Але футбол дуже люблю, це був і є спорт номер один. Але я як лідер Спортивного руху JuniorZ, що пропонує впроваджувати у шкільну програму нові сучасні види спорту, скажу: не варто зациклюватися лише на футболі. Якщо з якихось причин він вам не подобається чи не підходить, можна спробувати щось інше. І, повірте, ви знайдете альтернативу. Я, наприклад, із задоволенням граю у футбол і флорбол, займаюся скелелазінням і бігаю. Як на мене, краще знайти своє, а не сидіти під час уроків фізкультури на лавці.

Що стосується командних видів спорту, то вони допомагають у невимушеній формі навчити спілкуватися. Для дітей це просто must have, їм стане це в нагоді у школі, а потім в університеті та навіть на роботі.

– Нещодавно соціальними мережами облетів челлендж на підтримку футбольного турніру для вихованців будинків-інтернатів Seni Cup. Ви також долучилися до цього. Скажіть, будь ласка, чому ви обрали для себе підтримку такого інклюзивного спорту? Щоб хотіли побажати учасникам турніру?

– Учасники турніру Seni Cup вже переможці. Бо вони займаються спортом! Особисто для мене це показник, і викликає повагу. Я бажаю їм отримати фан і кайф від турніру, знайти друзів, з якими можна було б продовжувати спілкування надалі. І хочу, щоб ця гра стала одним із найприємніших спогадів!

Фото: JuniorZ