Протести у Франції – прояв утоми від політичного класу?

Французькі протести “жовтих жилетів” для багатьох стали несподіванкою і ще досі лишаються недостатньо зрозумілими.

Когось задовольняє “офіційна” причина протестів – підвищення цін на пальне. Дехто з українців навіть ставить французьких протестувальників за приклад. Мовляв, он як французи захищають свої права: лиш незначне підвищення цін, і вони виходять на вулиці!

Насправді, все набагато складніше.

Французькі протести нелегко зрозуміти через відсутність чіткої ідеологічної спрямованості. Основна маса їхніх учасників – це звичайні аполітичні обивателі. Але в цій обставині якраз і криється можливе пояснення причини масових антиурядових виступів.

Найімовірніше, французькі “жовті жилети” стали проявом тенденції, яка протягом останніх кількох років охоплює значне число країн Заходу.

Йдеться про стихійне зростання недовіри до політичного класу.

Може здатися, що ліберальна демократія – це дуже стабільна політична система. Але, як показують події останніх років, для багатьох мешканців західних країн вона виявилася аж занадто стабільною.

Наймасштабнішим проявом утоми західних суспільств від цієї системи стало обрання президентом США Дональда Трампа.

Трамп балотувався від Республіканської партії. Але насправді він отримав підтримку як альтернатива не лише демократами, але й пересічним політикам-республіканцям.

Голосуючи за Трампа, американці голосували за щось нове і таким чином протестували проти наявного політичного класу. Зрештою, не лише проти політичного класу, але й проти істеблішменту загалом включно з заполітизованими знаменитостями та ЗМІ.

У державах-членах ЄС втома від політичного класу виявляється у підтримці так званих “популістів”. Частину цих “популістів” можна умовно зарахувати до правих сил. Інша частина взагалі не вписується у наявні
схеми поділу на лівих і правих (наприклад, італійський “Рух п’яти зірок”).

Міграційна криза безперечно грає вагому роль у зневірі західних суспільств у власних політичних елітах. Але причини зневіри глибші. Багатьом просто набридло, що істеблішмент живе у власному світі: посеред власноруч вигаданих проблем, цінностей та ідеалів.

Цікавою рисою риторики французьких протестів стала зневага до “бобо”– “буржуазного бомонду”. Так французи називають представників заможних верств населення, які у низці культурних і політичних питань орієнтуються на ліво-ліберальні цінності.

Нинішні політичні еліти Заходу – це якраз еліти для “бобо”. Для основної маси населення вони чужі. Тому можна прогнозувати, що на західні країни очікує чимало “несподіванок”: і у формі результатів виборів, і у формі неспокійних
вулиць.

Що це все означає для України? Перш за все те, що потрібно відмовитися від образу стабільного Заходу. Варіантів розгортання подій є чимало. І найгірше, що можна зробити за таких умов – це орієнтуватися на такий Захід, яким він був десять років тому. Україна тільки тоді займе належне місце у світі, коли добре усвідомить його динамічність.

Дмитро ТРОЯН