Психологія виборів: Ліві та праві

Розподіл політичних сил на “лівих” і “правих” зародився в революційній Франції 1789-1791 років.

У Національних зборах тодішньої монархії з’явилися три сектори: зліва сиділи якобінці-радикали, в центрі – помірні жирондисти, а праворуч – Фельяни-консерватори. Розсілися вони так не тільки через ідеологічні погляди, а й з метою безпеки, адже в пориві політичної дискусії можна було легко отримати стусанів.

“Ліві” виступали за кардинальні зміни, рівність і високі соціальні стандарти для бідних, “центристи” відстоювали інтереси буржуазії і приватного капіталу, а “праві” підтримували монархію, церкву та традиції.

Сьогодні до “лівих” і “лівоцентристів” відносять комуністів, соціалістів, анархістів, соціал-демократів, “зелених”, феміністів і інших прихильників загальної рівності. До “правих” – консерваторів, християнських демократів, націонал-лібералів і лібертаріанців.

Сучасні “ліві” виступають за активне втручання держави в економіку, високі податки, посилену допомогу знедоленим, мультикультуралізм, легалізацію. “Праві” – за вільний ринок, розвиток приватного бізнесу, національну історичну пам’ять і жорстку зовнішню політику.

Тим часом на Заході поділ на “лівих” і “правих” все частіше розмивається, оскільки дії партій далеко не завжди відповідають їхнім програмам.

Як на Заході, так і в Україні розподіл політичних сил на “лівих” і “правих” залишається досить популярним, навіть якщо партії не є в чистому вигляді соціалістичними (соціал-демократичними) і консервативними (націонал-ліберальними). І для значної частини населення цей умовний поділ стає основним при визначенні, хто “свої”, а хто “чужі”.

Говорячи про ідеологічні уподобання виборців, виникає питання, чому, власне, у одних людей формуються “ліві” погляди, а у інших – “праві”. Відповідь доволі проста: вся справа в приналежності людини до певної соціальної групи і впливу оточення. У той же час деякі дослідження показують, що коріння ідеологічних уподобань можуть йти глибоко в психіку і навіть фізіологію.

Так, американські вчені Кевін Сміт і Джон Хіббінг вважають, що політичні уподобання багато в чому залежать від генетики. Свій висновок вони зробили, вивчивши 600 пар близнюків-американців. Для експерименту були обрані пари, які живуть приблизно в одному й тому ж соціальному середовищі, з одними і тими ж батьками. Вивчалися однояйцеві близнюки, у яких гени повністю збігаються, і різнояйцеві, у яких збіг на 50%. З’ясувалося, що у близнюків з однаковими генами набагато більше політичних збігів, ніж у тих, чиї гени відрізняються наполовину. Таким чином, схильність до “лівої” або “правої” ідеології, згідно Сміту і Хіббінгу, можуть закладатися на біологічному рівні.

Подібне дослідження провів і американський вчений Джеймс Фаулер, проаналізувавши, як на виборах президента США голосували 2000 пар однояйцевих і різнояйцевих близнюків. Всі учасники експерименту виховувалися разом, відмінності всередині пари, пов’язані з соціальними факторами, зводилися до мінімуму. Виявилося, що різнояйцеві близнюки набагато частіше голосували по-різному, ніж однояйцеві, які в основному віддавали перевагу певному кандидату.

Фаулер вирішив відшукати гени, які можуть зумовлювати “ліві” або “праві” погляди. Вивчалися два варіанти ДНК, які беруть участь у виробленні серотоніну, нейромедіатора, що відповідає за відчуття задоволення, появу стресу та агресії.

Вчений зробив висновок: якщо гени працюють у нормі, забезпечуючи високий рівень серотоніну, у людини формується рухлива нервова система, він більш сприйнятливий до новизни, а значить до “лівої” ідеології. Якщо ж рівень серотоніну низький, це формує, по Фаулеру, тягу до стабільності і збереження існуючого порядку, а, отже, привертає до “правих” переконаннь.

У свою чергу, команда вчених з Вірджинії на чолі з Рідом Монтегю, провівши ряд експериментів, зробила висновок, що політичну орієнтацію людини можна передбачити на основі того, як вона реагує на огидні зображення.

Дослідники набрали групу з 83 добровольців і провели їм МРТ-сканування мозку в момент, коли вони дивилися на серію картинок, які були приємними, огидними, загрозливими або нейтральними. Потім учасники оцінювали, які емоції викликали у них зображення, вказуючи при цьому свої політичні погляди.

З’ясувалося, що люди, які виявляють підвищену чутливість щодо огидних картинок, будь то екскременти, кров або мертва тварина, схильні до “правих” поглядів. Вчені говорять, що реакція мозку на неприємні зображення може бути використана для прогнозування політичної орієнтації з точністю до 95%.

Подібне дослідження проводила Дебра Ліберман з Університету Майамі, визначаючи, як випробовувані реагують на різні зображення, асоційовані з моральними проступками, наприклад, інцестом або крадіжкою. Виявлена Деброю залежність між реакцією на картинки і ідеологічними переконаннями дуже нагадує картину, отриману дослідниками з Вірджинії.

Почуття відрази, відзначають вчені, допомагає нам відхилятися від біологічно шкідливих речей, таких, як блювотиння, фекалії, гниле м’ясо, деякі комахи і так далі. Це з давніх часів захищає, як людину, так і тварин від зараження, укусів і інших небезпек. Виходячи з цього, своєрідний політичний інстинкт самозбереження притаманний людям, що відносять себе до “правого” політичного спектру.