Рік умовно за патрон. Стерненка виправдали

Одеський апеляційний суд оголосив своє рішення за скаргою на вирок громадському активістові Сергію Стерненку в справі про викрадення колишнього депутата Комінтернівської районної ради Одещини Сергія Щербича.

Таке рішення суд ухвалив у понеділок, 31 травня, передає із зали кореспондент “Фактора“.

“Суд дійшов висновку, що призначене судом першої інстанції мінімальне покарання відповідає особі обвинуваченого… разом з тим, суд враховує дані про особу Стерненка, який наразі не судимий, позитивно характеризується, активно займається громадською діяльністю, навчається в учбовому закладі… Суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням…”, – зачитав суддя.

Також на Стерненка покладені низка процесуальних обов’язків, а з мотивувальної частини вироку вилучена низка позицій.

“Суд постановив: апеляційні скарги Стерненка та його захисників… і прокуратури задовольнити частково. Вирок Приморського районного суду міста Одеси від 23 лютого 2021 року відносно Стерненка… та Демчука скасувати в частині засудження за частиною 2 статті 187 ККУ та закрити в цій частині кримінальне провадження в зв’язку з недоведеністю вини Стернека та Демчука… Вирок… змінити. Звільнити Стерненка… від відбування покарання за частиною 1 статті 263 з випробувальним терміном тривалістю 1 рік“, – зачитала своє рішення головуюча суддя.

Запобіжний захід Стерненку та Демчуку у вигляді цілодобового домашнього арешту скасовано.

Так, апеляційний суд виправдав Стерненка у справі про викрадення людини за статтею 187 Кримінального кодексу України – “Розбій”.

Суд визнав недостатніми докази сторони державного обвинувачення. Не доведено, зокрема, факт розбою; не було й умислу в заволодінні коштами потерпілого.

При цьому, суд акцентував, що потерпілий Щербич під час засідання в суді першої інстанції змінював свої показання, за що передбачена кримінальна відповідальність.

Також, як встановив апеляційний суд, обвинувачення не довело провину саме провину Стерненка і Демчука в інкримінованих їм діях. Суд заперечив як суттєву частину доводів обвинувачення, так і частину позицій захисту.

Щодо частини 2 статті 146 Кримінального кодексу України – “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”.

Так, апеляційний суд вирішив, що суд першої інстанції “обґрунтовано послався на статистичні таблиці і трафіки з’єднань абонентських номерів як доказ винуватості Стерненка і Демчука”.

Ці докази, на думку суду, обґрунтовано спростовують доводи сторони захисту про те, що Стерненко і Демчук не перебували в селі Фонтанка Комінтернівського району Одещини, не зустрічалися зі Щербичем та не причетні до його викрадення і позбавлення волі.

Крім того, апеляційний суд визнав недопустимими і неналежними доказами протоколи огляду місця події, протокол слідчого експерименту та протокол пред’явлення речей для впізнання у цьому кримінальному провадженні.

Але решта доказів, на думку суду, “в повному обсязі та поза розумним сумнівом” доводять вину обвинувачених Стерненка та Демчука за ч 2. ст.146.

“Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність корисливого мотиву в діях обвинувачених при кваліфіцікації дій за ч. 2 ст. 146. За таких обставин, оскаржених вирок в частині кваліфікації дій Стерненка та Демчука за частиною 2. ст. 146 ККУ підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини вироку кваліфікуючої ознаки “вчинення злочину з корисливих мотивів”, – зачитала суддя.

Суд дійшов висновку про виключення з мотивувальної частини вироку кваліфікуючої ознаки “вчинення злочину способом, небезпечним для життя потерпілого”.

Колегія суддів визнала безпідставним посилання в мотивувальній частині вироку на те, що автомобіль “Опель”, на якому нібито викрали Щербича, належить Демчуку.

Щодо обвинувачення за частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України – “Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами”, то апеляційна інстанція вирок суду першої існтанції за цієї статтею ККУ визнала законним та обґрунтованим.

Але, разом з тим, суд критично оцінив результати балістичної експертизи та покази експерта.

“Колегія суддів доходить висновку, що вилучений у Стерненка пістолет хоч і відноситься, згідно з висновком експертизи, до гладкоствольної вогнепальної зброї, не є предметом злочину, передбаченим статтею 263 ККУ”, – наголосила суддя.

Суд не підтримує доводи захисту про те, що активіст добровільно здав патрони, оскільки, за їхньою інформацією, він віддав лише пістолет.

Апеляційний суд визнав, що патрони, які вилучили у Стерненка, не є боєприпасами, а пістолет — є стартовим шумовим, а не вогнепальною зброєю. Експерт суду першої інстанції говорив про зворотне. Суд вважає, що висновок експертизи та свідчення експерта у суді першої інстанції є неналежними доказами.

Відтак, у діях Стерненка, вважає суд, відсутні ознаки злочину, передбаченого вказаною статтею ККУ. Тому колегія суддів вважає, що вирок першої інстанції за статтею 263 ККУ є незаконним та необґрунтованим.

Сам Стерненко так зреагував на постанову апеляційного суду:

“Отже, остаточно: по ст. 187 справу закрито, виправдали в цій частині; по ст. 146 визнано винними, але покарання не застосовано через строки давності що минули; по ст. 263 мене визнано винним і дають 3 роки позбавлення волі із заміною на 1 рік умовно. По факту це судимість за 1 патрон”, – заявив він.