Сергій Іванов: “Суспільство прогресує, а влада залишається болотом”
За останні роки в Україні значно зросла роль соціальних мереж. Деякі блогери за рівнем впливу на читачів вже переважають політиків. “Фактор” поспілкувався з найвідомішим українським політичним блогером, а віднедавна і журналістом, Сергієм Івановим. Ми торкнулися тем торгової блокади Донбасу, саботажу розслідувань злочинів команди Януковича, діяльності новостворених антикорупційних органів, а також з’ясували, що несе в собі нова медіареальність.
Українці вже третій рік чекають покарання для представників режиму Януковича. Справи постійно відкриваються, але прогрес по них мінімальний. Найближчим часом варто очікувати, що Єфремов, Новінський чи інші регіонали все ж таки будуть засуджені?
На сьогодні ми не маємо жодної людини, засудженої за злочини проти Майдану, і жодного засудженого представника так званої “Сім’ї” Януковича. Я спостерігаю саботаж по всіх фронтах. У кращому випадку сидять якісь голови сільрад, дрібні чиновники.
Я вважаю, це фундаментальна помилка влади. Одразу після Майдану на ефірі у Шустера я говорив, що Партію регіонів треба судити, як на Нюрнберзькому процесі судили фашистів. Адже вони скоїли злочини проти людства.
Чому цього не сталося?
Думаю, це наслідок певної угоди між старою і новою владами. І те, що сьогодні відбувається в країні – це результат того, що екс-регіоналам дозволили піти від покарання. Вони цим прекрасно скористалися, найняли кращих адвокатів, впливових лобістів, які просувають їх інтереси в Європі.
Зараз я категорично незадоволений розслідуванням справ проти оточення Януковича. Взагалі після того, що вони зробили з людьми на Майдані, дозволити їм знову опинитися в українському політикумі – це серйозний прорахунок. Не знаю, кого варто звинувачувати, але президентом на той час вже був Петро Порошенко.
І все ж таки хтось за ці розслідування відповідає…
Конкретно справами Майдану займається управління Горбатюка. В його управлінні досі працюють люди одіозного Рената Кузьміна. Судді також лишились ті самі. Царевич, Вовк працюють. Судова система досі керується Портновим. Тож власне чого очікувати?
Конкретно по Єфремову. Так, він сидить. Але вироку ми ще не бачили. Скажу більше: під Єфремовим працювало 10 осіб, яким дали втекти. А вони могли укласти угоду зі слідством і дати свідчення.
Тобто влада просто не в силах нічого зробити з Портновими, Ківаловими та іншими?
Якщо ти даєш ворогу послаблення на початку, то поступово він тебе вбиває. Так було завжди. Або ти, або тебе. Багато хто розповідає про якісь “договорняки”. Але їх довести практично нереально. Мені повідомляло джерело в СБУ, що Єфремов заніс валізу куди треба, тому і жив спокійно в Києві весь час до взяття під варту. Сепаратист Клінчаєв теж не просто так тут жив. Ми це розуміємо. Проте розуміти і довести – різні речі.
До того ж дрібні виконавці чудово бачать, що Ківалов, Портнов зберегли свій вплив на судовому систему. Бачать, що Лукаш з центра Києва поширює відверто украінофобські речі і уникає відповідальності. А такі люди завжди підкоряються тому, хто сильніший. Вони думають, що, напевно, буде якийсь реванш.
Як ви оцінюєте діяльність НАБУ?
Я вам просто наведу статистику. За час роботи НАБУ до суду доправлено 4 справи, по яких винесено 11 вироків. Луганська суддя вимагала хабар $3000, в якості покарання отримала штраф 25000 грн. Херсонський прокурор взяв хабар $25000, отримав штраф – 25000 грн. Справа по розтраті “кіотських грошей”: сума збитків 480 млн грн, обвинувачені уклали угоду, один отримав штраф 17000 грн, інший – один рік обмеження волі з випробувальним терміном, тобто по факту нічого, навіть не умовно. І ще 7 вироків по “справі Онищенка: усім штрафи не більше 20000 грн.
Ви бачите позитивні зміни в державі за ці 3 роки?
Я бачу позитивні зрушення. Але на жаль не в державі. Міняється свідомість людей. Я б образно сказав, що держава зараз симулює статевий акт, а всі інші симулюють оргазм, але по факту ніхто від цього задоволення не отримує.
Тим не менш, люди потроху вчаться, як себе поводити в суспільстві. Починаючи від самоврядування на рівні будинку і продовжуючи масовими акціями. Різні асоціації готують профільні законопроекти. Тобто суспільство прогресує, а влада залишається болотом.
Головною темою останніх тижнів стала торгова блокада окупованих територій. На вашу думку, це корисна акція?
Я завжди виступав за розрив будь-яких відносин з окупантами. Мені на програмі “Право на владу” міністр енергетики Насалик сказав, що в них не торгівля з терористами, а “обмін товарами”. Даруйте, це не обмін товарами, це називається простим словом “бл*дство”.
Наші хитродупі політики просто відірвались від реальності. Так само, як це сталося з соратниками Януковича. А коли люди відриваються від землі, спрацьовує режим гравітації.
Окрім представників влади, ви активно критикуєте і тих, хто позиціонує себе, як антикорупціонери. Наприклад, Сергія Лещенка…
Я не знаю, як корупціонер може бути антикорупціонером. Він отримував квартиру на Гетьмана від пана Голиці, який у 2010 році за Януковича працював в управлінні житлово-комунального забезпечення КМДА. Зараз Голиця – голова правління “Київміськбуду”, який контролює російський олігарх Григоришин.
Працюючи на держслужбі, я жодного разу нічого не отримав. А тут борець з корупцією отримує квартиру на 60 квадратів в Києві. Потім з’являються мільйони. Потім будинок, в якому він ніби безкоштовно винаймає кімнату. Потім отримує знижку на квартиру в будинку, який будує партнер Льовочкіна Фурсін.
Знаєте, чим професійні повії відрізняються від аматорок? Професійні повії не цілуються. І в цьому плані ті самі регіонали виглядають не краще, але більш конкретно. А хвойда, яка видає себе за цнотливу дівчину…
Для мене активісти – це ті, хто допомагали Майдану, допомагали армії, пішли добровольцями на фронт. В цьому я бачу реальну користь. А Лещенки, Шабуніни – це професійні заробітчани, які знайшли собі гарну шпаринку у вигляді грантів і тягнуть звідти.
Кому ви довіряєте з нових політиків/активістів?
Є патріоти, є фахові люди, технократи. Але лідерів серед них я не бачу. У мене хороші стосунки з Соболєвим, Ярошем, Купрієм. Був вдома у Дмитра, бачив як живе родина Єгора. Це дійсно нормальні люди.
Після Майдану різко зросла роль соцмереж та блогерів. Журналісти старої школи часто критикують нову реальність і заявляють, що нові ЗМІ змішують журналістику і блогерство. Ви, як один з найвідоміших українських блогерів, бачите тут проблему?
Неможливо примусити людину користуватися Нокиа 3310, коли є Айфон. На мою думку, блогерство і журналістика не перетинаються. Є редакційні статті, а є думка конкретного журналіста, за яку він відповідає персонально. Це питання персоніфікації відповідальності.
Я не чую цього брюзжання від дійсно чудових журналістів, таких як Сергій Рахманін, Юлія Мостова. Юрій Бутусов теж пише хороші статті, Соня Кошкіна. А олдскульні журналісти, які не здатні прийняти нову медіареальність, опиняться там, де опинились пейджери і йо-йо.
Олександр Азімов, Євген Третяк, “Фактор”