Суд відмовився визнавати дійсними скандальні договори МОЗу по розбудові Інституту раку, бо їх підписав “в.о. без повноважень”

У 2019 році ДП “Державний будівельний центр МОЗ України” віддало будівельні підряди вартістю 124 млн грн на реконструкцію лабораторії і корпусу Національного інституту раку “Архітектурно-будівельній компанії “Будмонтаж”.

Про це пише “Фактор” з посиланням на “Лігу антитрасту”.

Товариство перемогло в аукціоні з мінімальним рівнем економії – 0,2%. В якості субпідрядника “Будмонтаж” планував залучити вже відоме ТОВ “Хозхімсервіс”.

Через три дні, 3 червня, замовник уклав додаткові угоди, якими зобов’язався надати підряднику аванс у розмірі 30%, хоча за тендерною документацією передбачалась постоплата з відстрочкою до півроку. Ця умова у тендерній документації слугувала опудалом для відлякування добросовісних будівельників. Якби в тендері переміг небажаний замовнику учасник, то він ризикував би тим, що йому б довелось за свій рахунок фінансувати все будівництво і сподіватись, що замовник лише після виконання робіт їх оплатить. Але вочевидь переміг бажаний учасник, оскільки замовник відразу домовився з ним про традиційний для будівельних тендерів аванс 30% на придбання будматеріалів для початку робіт.

Першим почав діяти Департамент захисту економіки Національної поліції України, який в день підписання додаткових угод направив до Держаудитслужби листа з описом порушень.

ДАСУ за результатом моніторингу зобов’язала замовника усунути порушення законодавства в частині визначення предмета закупівлі та невідповідності пропозиції переможця. “ДБЦ МОЗ України” у звіті про усунення порушень ДАСУ зазначив, що прийме зауваження аудиторів під час проведення наступних процедур закупівель та вказав на нікчемність договору підряду. На адресу підрядника “ДБЦ” надіслав лист про те, що договори були підписані неуповноваженою особою. Також замовник опублікував у системі Prozorro додаткову угоду про невідповідність договору статті 215 Цивільного кодексу.

“Будмонтаж” не погодився з такою позицією замовника та звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про визнання договорів підряду дійсними.

“ДБЦ МОЗ України” навпаки звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними договорів, оскільки вони були укладені неуповноваженою особою. Оспорювані договори підряду зі сторони ДП “ДБЦ МОЗ України” були підписані 31.05.2019 тимчасово виконуючим обов`язки директора.

Суд першої інстанції встановив наявність повноважень у підписанта та визнав договори дійсними.

Така позиція базувалась на наказі, відповідно до якого на час відсутності в.о. директора (відпустка, лікарняний, відрядження) виконання обов`язків було покладено на виконуючого обов`язки заступника директора з виробничих питань та на виписці з ЄДР станом на 31.05.2019 року, в якій зазначено про в.о. директора до 30.05.2019 та підписанта (виконуючий обов`язки заступника директора з виробничих питань).

“ДБЦ МОЗ України” не погодився з рішенням місцевого суду та подався до Північного апеляційного господарського суду, який розставив всі крапки над “і”.

Суд встановив, що станом на дату підписання договорів в.о.директора було звільнено з посади, а підписант має повноваження на підпис лише на час відсутності в.о. директора, однак протягом часу перебування в.о. директора на посаді. Таким чином суд встановив, що підписант станом на 31.05.2019 не мав права підпису будь-яких документів від імені ДП “ДБЦ” МОЗ України” та визнав договори підряду недійсними.