Телескоп Hubble виявив концентрацію маленьких чорних дір. Спойлер: відео космічне!

Астрономи виявили концентрацію менших чорних дір замість однієї масивної в кульовому скупченні NGC 6397.

Кулясті скупчення — це зоряні системи, в яких знаходяться щільно розташовані одна до одної зірки. Ці системи зазвичай дуже старі — кульовому скупченню NGC 6397, що знаходиться в центрі уваги даного дослідження, майже стільки ж років, скільки сам Всесвіт.

Знаходиться воно відносно недалеко — “всього” 7800 світлових років від Землі, що робить це скупчення одним з найближчих до нашої планети.

Спочатку астрономи думали, що всередині цього скупчення знаходиться чорна діра середньої маси. Вона стала б “відсутньою ланкою”, а також доказом існування подібних чорних дір. Зараз вчені знають лише про надмасивні чорні діри (у багато мільйонів разів більше маси нашого Сонця) і про чорні діри зоряної маси (в кілька разів більша за масу нашого Сонця), які утворюються після колапсу одиночної масивної зірки.

Через кілька років спостережень за цим кульовим скупченням за допомогою Хаббла вчені виявили, що в ньому є якась “невидима маса”.

Щоб виявити невловиму приховану масу астрономи заміряли швидкості зірок в скупченні, щоб визначити розподіл його загальної маси. Чим більшою є маса в якомусь місці, тим швидше рухаються зірки навколо. Астрономів здивувало те, що вона була не точковою, чого можна було очікувати, якби там була чорна діра, а протяжною.

Тому дослідники прийшли до висновку, що ця невидима маса — це не єдина чорна діра, а безліч маленьких залишків масивних зірок — білих карликів, нейтронних зірок і чорних дір.

“Ми використали теорію зоряної еволюції, щоб зробити висновок, що більша частина додаткової маси, яку ми виявили, була в формі чорних дір. Наше дослідження — перше, в якому представлені як маса, так і розмір того, що, здається, являє собою сукупність в основному чорних дір в центрі кульового скупчення зі стисненим ядром”, — розповідає Едуардо Вітраль, один з астрономів, які вивчали це явище.