Уряд готується легалізувати взаємодію з окупантами у Керченській протоці
Здається вже не має тієї межі, яку можуть перейти вітчизняні посадовці щоб зрадити інтереси України на Азові.
Наприкінці 2017 року і чиновники, й громадськість обговорювали пригоди державного днопоглиблювального судна «Меотида» (Адміністрація морських портів України, MEOTIDA, IMO 9646352) під українським прапором, яке пройшло Керченську протоку з Чорного в Азовське море для днопоглиблювальних робіт біля портів Бердянську та Маріуполя.
Відповідна взаємодія саме державного судна під прапором України із «капітанією» та «лоцманською службою» окупаційної влади РФ в Криму, сплата відповідних «зборів» за прохід протокою розглядалася як де-факто визнання російської юрисдикції в Криму. Тоді навіть МЗС став на захист державних інтересів та визнав ризики від таких дій для міжнародно-правової позиції України, а Представництво Президента України в АРК зверталося до СБУ. Нагадаю, що практично весь трафік торговельних суден через протоку складають недержавні судна, які у переважній більшості випадків (навіть якщо працюють на зиск українських бенефіціарів) користуються не українським, а зручним прапором чи навіть прапором держави-агресора.
Але «Меотида» все ж прибула наприкінці грудня 2017 р. в Маріуполь. На публіку АМПУ та Мінінфраструктури пояснювало це наявністю непублічного урядового доручення чи розпорядження, погодженого з РНБО, та розповідало про передачу цього державного судна нібито в оренду (бербоут-чартер) недержавній структурі на час проходження протоки. Для того щоб саме ця прокладка, а не українські посадовці взаємодіяли з окупантами. Ще тоді до Мінінфраструктури з боку експертів надавалися пропозиції чітко визначити – якій днопоглиблювальний флот має бути на Азові постійно, щоб не водити його «взад і вперед» через протоку, опрацювати питання його базування та обслуговування, провести ці судна під іноземним прапором через Керч та більше не повертатися до цього питання до деокупації півострову. Здавалося б нічого складного, але ніт.
Як кажуть мені маленькі дельфінятки, вчора в Мінінфраструктури було погоджено пропозицію на Кабінет Міністрів із тим, щоб днопоглиблювальним суднам Адміністрації морських портів України дозволялося проходження протоки на постійних засадах. Звісно, що цей, як кажуть злі язики, вже підписаний міністром документ лобіювала саме АМПУ. Цей як на мене вкрай негативний симптом того, що хтось з посадовців може собі дозволити наразі щодо Азову значно більше, ніж пару років тому. Подивимося на урядову реакцію на цей документ, що має потрапити до Грушевського, 12/2 найближчими днями (щось мені підказує, що там все швиденько та тихенько узгодять). Нагадаю, що у статті з морської політики РФ у виданні «Ділова столиця» у вересні цього року я написав наступне «Ну й про російські зв’язки керівника “Адміністрації морських портів України”, пана Р. Вецкаганса, зокрема у сфері спецслужб, неодноразово писали вітчизняні видання.». Як мені кажуть мої джерела в АМПУ, реакція на це речення у згаданого пана була доволі нервовою, аж до організації всіляких листів із вимогами спростувати цю тезу. Хоча звісно йшлося не про власне наявність зв’язків пана Вецкаганса, а про наявність відповідного ствердження у медіа-джерелах в Інтернеті.
У цій безмежно сумній ситуації єдине що можу обіцяти – це й надалі інформувати громадськість про ерозію українського суверенитету над Азовом та про залучених до цього посадовців.
Борис Бабін