Віталій Касько: “Для НАБУ прийшов час демонструвати результат”

“Фактор” публікує другу частину ексклюзивного інтерв’ю з антикорупціонером Віталієм Каськом. Цього разу ми обговорили роботу НАБУ/НАЗК, роль новоствореного Державного бюро розслідувань, судову реформу та політичні плани Віталія. 

Потроху починає лунати критика на адресу нових антикорупційних органів – НАБУ і НАЗК. Їх співробітники отримують величезні зарплати (представники НАЗК по 130000 грн/місяць), порівняно з іншими держчиновниками, однак не демонструють відповідних результатів…

 Сама ідея нових антикорупційних інституцій буде дискредитована, якщо вони швидко не продемонструють свою ефективність. Вже понад рік минув з моменту початку повноцінного функціонування НАБУ. Прийшов час демонструвати результат. Ми всі у суспільстві  дуже на нього очікуємо. У мене все ще є обережний оптимізм з приводу цього органу. Були позитивні кроки: справи Онищенка, Чауса, Кулика, Охендовського. Але знову ж таки до суду направлена лише справа Кулика, де поки не призначено навіть перше засідання.

Я намагався публічно довести до відома керівництва НАБУ, що його створювали не для того, аби виловлювати суддів на 500-доларових хабарях. Його створили, аби суспільство побачило, що почалася реальна боротьба саме з топ-корупцією. Суддів на $500 хабаря ловили у всі часи, при будь-яких президентах і генпрокурорах. Потрібно 5-10 серйозних топ-справ з реальними посадками корупціонерів найвищого щабля.

Скільки ще часу їм можна дати?

Якщо до кінця весни-літа ми не побачимо серйозних кримінальних проваджень, направлених до суду, то критика може буде спрямована вже проти НАБУ. А від цього суспільство не виграє нічого. Якщо будуть дискредитовані нові антикорупційні органи, ми залишимось у старій системі координат. А противники реформ будуть лише гучно плескати в долоні.

А щодо НАЗК?

 На НАЗК можна було поставити хрест відразу після складення знаменитого протоколу по Лещенку. Вони показали свою політичну заангажованість у справі, де нема і натяку на корупційне правопорушення. НАЗК треба повністю перезавантажувати, там зараз є один член НАЗК – Руслан Рябошапка, робота якого викликає повагу і з точку зору рівня компетенції, і з точки зору принциповості позиції. Вже понад 2 місяці НАЗК і Мін’юст не можуть погодити порядок перевірки електронних декларацій. На мою думку, це проблема, яка вирішується у межах 1-денних консультацій. А наразі то лише намагання замилити очі суспільству. Вони сперечаються про різні дрібні питання, такі, наприклад, як терміни проведення перевірки, але зрозуміло, що по будь-якому з цих питань можна швидко знайти компроміс, якщо є бажання.

Більше того, видається, що час тягнеться навмисно, адже скоро почнуть подавати інші декларації. Це буде десь до мільйону декларацій й у цій всій масі і шумі-гамі вже ніхто не згадає про мільярди, яхти, храми саме вищих посадовців держави.

Зараз багато суперечок навколо ще одного нового органу – Державного бюро розслідувань…

Як на мене, ДБР у нинішньому вигляді – це взагалі зайвий орган, який концептуально було сформовано неправильно з самого початку. Але якщо його не буде створено, то прокуратура і надалі здійснюватиме слідство – тут суспільство знову поставлено у таку собі пастку – вибір без вибору.

Замість ДБР мав би бути створений абсолютно інший орган. По суті інший, назва не принципова. Цей орган має бути незалежним і розслідувати всього дві категорії справ: тортури і інші форми жорстокого поводження, вчинені працівниками правоохоронних органів, а також інші серйозні порушення прав людини, вчинені цієї категорією агентів держави (наприклад, незаконні обшуки, арешти, порушення приватності тощо). Подібна інституція є у Бельгії, Норвегії, Швеції. А в Україні замість цього утворено ДБР, якому надано надмірні додаткові функції, які спокійно може виконувати поліція. Проте критикувати саму ідею створення ДБР виходить недоцільно, адже стара система з радістю погодиться відкласти реформу і залишити в прокуратури функції слідства. Ця ситуація є класичною “вилкою”, у яку нас навмисне завели.

За нинішньої влади є шанс, що прокуратура стане менш політизованою?

У цієї влади немає ані політичної волі реально боротися з корупцією, ані реформувати правоохоронні органи відповідно до європейських стандартів.

 Які перспективи судової реформи? Чи вдасться її втілити?

Не хочеться виглядати песимістом, але з того, що зараз відбувається, не виглядає на те, що в нас дійсно відбудеться судова реформа. Наявність певного закону не означає його правильну і ефективну імплементацію. У нас чудове антикорупційне законодавство, яке можна ставити за приклад навіть більш розвиненим країнам, але треба дивитися чи реально застосовується воно… Наприклад, у німців немає електронного декларування у такому сучасному вигляді, як воно запроваджено в Україні. У нас воно є, але ж ніхто декларації не перевіряє. І рівень корупції в Україні та Німеччині не співставний…

Щодо суду, то перша і друга інстанції взагалі принципово не змінилися. Верховний суд – подивіться кандидатів, там 90% складають старі кадри, з решти – більша частина теж наперед погоджена. Навіть якщо туди раптом потрапить 2-3% «випадкових» суддів, вони погоди не зроблять.

А корумповані суди – це головна перепона на шляху інвестицій. Європейська бізнес-асоціація наводила дані, за якими Україна посіла у 2016 році останнє місце в Європі за рівнем залучених інвестицій. Ніхто не хоче вкладати гроші, розуміючи, що не зможе захистити свій бізнес та інтереси в непередбачуваному суді.

Що відбувається із провадженнями, відкритими проти вас?

Ці справи живуть власним життям. Мене останнім часом ніхто не викликає. Вочевидь, комусь стало зрозумілим, що навіть попри політичну мотивацію цих кейсів, витягнути з них хоч щось не вийде. Там немає про що говорити і це вже всім давно очевидно.

Ви розглядаєте варіанти політичної кар’єри? Чи будете входити до команди Саакашвілі і його “Руху нових сил”?

Зараз я не вхожу до жодної політичної сили. Ми часто зустрічаємось з представниками демократичного табору, але поки що я не бачу реальних шансів об’єднання адекватних чистих політичних сил на базі однієї платформи.

Кого ви маєте на увазі під “адекватними”?

“Хвиля”, “Громадянська позиція”, “Сила Людей”, “Демальянс”… 5-6 суб’єктів є наразі. Як на мене, вони життєво потребують аби об’єднатися на прозорих засадах. Якщо це відбудеться, тоді можна про щось говорити. На жаль, зараз я не бачу відповідних дій і реальних кроків до цього об’єднання.

“Рух нових сил” не є такою об’єднавчою платформою?

Це поки навіть не партія. “Рух нових сил” – така сама ініціативна група, як, наприклад, “Хвиля”. Та й особливого сенсу створювати на цій базі партію я не бачу. Доцільно би було зосередитися на об’єднанні, адже за нинішніх обставин це – умова виживання демократичних політсил.

Олександр Азімов, Євген Третяк, “Фактор”