Вєсь мір – Масква, і люді в ньом – агєнти

За майже п’ять років військового протистояння з Росією Україна не зробила того, що варто було зробити ще навесні 2014 року.

На міжнародних переговорах нашу державу “представляє” кум Путіна Віктор Медведчук. В Україні вільно діють проросійські ЗМІ. У поліції служать люди з антиукраїнськими поглядами. Про російський бізнес краще промовчати.

Словом, п’ята колона Москви – це не конспірологія. Це сумна констатація факту. На тлі бравадної балаканини з боку влади, московська п’ята колона відчуває себе в Україні аж занадто вільно.

Тим не менше, розмови про “агентів” Москви, Кремля і самого Путіна дуже часто свідчать про засміченість українського інформаційного поля фейковістю, емоційністю і некритичним мисленням.

“Агентів” бачать усюди: у себе під носом і далеко закордоном. “Вуха ФСБ”, на думку багатьох агентоманів, стирчать і за критикою курсу нинішньої української влади, і за складними політичними процесами на Заході.

Як стати “Агентом”? – Дуже легко. Можна, наприклад, сказати щось таке, що відрізняється від риторики Петра Порошенка і низки провідних ЗМІ.

Наприклад, що вступ до НАТО протягом найближчих років Україні явно не світить і потрібно розробляти альтернативні моделі протистояння російській агресії. Або – що далеко не всі опозиційні сили на Заході є проросійськими.

Пам’ятаєте, як до листопада 2016 року Дональда Трампа усі дружно називали проросійським і водночас “непрохідним” кандидатом? Цим відзначалися не лише ЗМІ, але й українські політики. Під час візиту до США Порошенко зустрівся з Гілларі Клінтон і показово проігнорував Трампа.

Американці обрали саме Трампа, і українські владоможці опинилися у дуже незручній ситуації. Трамп продемонстрував досить різкий стиль поведінки відносно Росії, і так чи інакше США почали сильніше підтримувати Україну, ніж за часів Обами. Якщо враховувати позицію Порошенка і українського політикуму загалом, то нам, вважай, пощастило. Усе-таки Трамп – політик із норовом…

Словом, якщо усюди бачити “агентів”, можна втратити чимало можливостей забезпечення наших національних інтересів.

Бездіяльність нинішньої влади призвела до того, що справжні агенти російського впливу діють доволі відкрито. Тому не варто витрачати зусилля, аби розшукати їх там, де їх нема. Світ – не Москва. І далеко не кожна людина чи політична сила, що висловлює незвичну думку, є її агентом.

Для того, аби вистояти у протистоянні з Росією і збудувати впливову державу, потрібні не лише гаряче серце, але й тверезий розум. Пам’ятаймо про це!

Дмитро Сулима