Як воно, на електоральному дні, пане президенте?

Блог Андрія Мамалиги представника омбудсмена з питань партнерства з Інститутом громадянського суспільства, координатора проектів у сфері перехідного правосуддя в Україні та члена Ради адвокатів України.

Про це пише Андрій Мамалига у своєму блозі на УП.

У морських котиків армії США є одна недитяча вправа на виживання. Суть її полягає в тому, що бійцеві зв’язують руки та ноги мотузкою та кидають його в басейн з водою завглибшки 3 метри.

Більшість котиків одразу після того, як потрапляють до води, охоплені панікою, намагаються нервово розв’язати руки та ноги, але за дві-три хвилини у воді у них закінчується повітря, і вони тонуть.

Звичайно, цих котиків одразу витягують та відкачують. Але знаходяться такі спецназівці, яким вдається подолати цю пастку. Та про це трохи згодом.

Чим ближче до другого туру виборів, тим все очевидніше, що переможцем стає кандидат без чіткої програми, без чітких намірів та і взагалі без конкретних зобов’язань.

Очевидно, що відповідальність за цей вибір має нести виборець і, на жаль, не тільки той, що обрав такого кандидата.

Попри очевидні успіхи на міжнародній арені чинний президент Петро Порошенко не завершив, а значить, не досягнув результату в реформуванні правоохоронної та судової систем.

Як наслідок Україну накрила хвиля свавілля та корупції.

Чи винний в цьому лише президент? Очевидно, що у парламентсько-президентській республіці президент має нести політико-правову відповідальність за таку бездіяльність.

Спостерігаючи за виборчими перегонами, я дійшов висновку, що чинна система виборів не виконує своєї основної функції – оновлення та очищення влади.

Саме система виборів покликана відбирати, якщо хочете – відсіювати здібних, талановитих громадян та надавати їм можливість очолювати чи обіймати найвідповідальніші державні посади у державі – від міністра до президента.

Натомість застава у два з половиною мільйони та відсутність дієвого та прозорого механізму збору необхідних коштів робить потенційних кандидатів заручниками олігархічної системи.

Так само не витримує жодної критики існуюча система масової інформації та відсутність справедливого механізму доступу до ЗМІ всіх кандидатів у президенти.

Аналіз трансляцій радіо- і телеканалами свідчить про тенденційне висвітлення інформації про тих чи інших кандидатів або повне ігнорування інших.

Виходить, якщо ти не маєш власного телеканалу та/або не домовився з його власниками, то в президенти чи в депутати і не мрій.

В чому справедливість?

Невже телерадіоканали, якщо навіть приватні, маючи право впливати на електоральні смаки, не повинні нести зобов’язання по об’єктивному та обов’язковому інформуванню громадян про всіх кандидатів?

Чи можна виправити очевидно патову вибухонебезпечну ситуацію з виборами президента?

Шансів мало, але в правовому полі така можливість є.

Чинний президент як гарант дотримання Конституції України мав би визнати власні помилки, відмовитися від участі у другому турі, закликати до цього свого конкурента та забезпечити проведення повторних виборів президента України на умовах рівного доступу громадян України до таких виборів.

Якщо Зе!команда не відмовиться від другого туру, то згідно зі статтею 85 закону України “Про вибори президента України”, вона буде вимушена набрати більше половини голосів від тих, хто взяв участь у повторному голосуванні, оскільки Зе!кандидат залишиться єдиним в бюлетні.

Не має шансів потрапити до бюлетеня і третій за результатами голосування в першому турі претендент на посаду президента України (в даному разі Юлія Тимошенко), оскільки така заміна можлива лише за 12 днів до повторного голосування.

Тож виборець, який має намір голосувати проти чинного президента та вимушений голосувати за Зе!команду, згідно з законом отримає право та можливість голосувати проти небажаного Зе!кандидата, який залишився у бюлетені.

“Думай”, пане президенте!

Повторні вибори президента України у правовому полі цілком імовірні!

P.S.: морські котики армії США, які потрапляють до басейну з водою із зав’язаними руками та ногами, спершу намагаються опанувати себе, досягають дна басейну, а потім, сильно відштовхуючись ногами від дна, піднімаються вгору.

Досягаючи поверхні води, котики роблять необхідний ковток повітря. І так декілька разів, допоки не вдається розв’язати ноги та руки.