Засідання профільного комітету присвячене морській безпеці
Сьогодні у онлайн-режимі відбулося важливе засідання комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, присвячене морській безпеці, до якого залучилися, як ключові посадові особи профільних органів (ВМС, ДПСУ, Мінінфраструктури) так й експерти Морської експертної платформи, Андрій Клименко та Богдан Устименко.
Дуже добре що на парламентському рівні наразі є повне розуміння реального рівня загроз у морському секторі, зокрема пов`язаних з окупованим Кримом. Зокрема майже не було чути від учасників тез про те, що нібито “ситуація стабільно напружена” та “ворог не готовий”; більшість фахівців давала відверті, реалістичні оцінки.
Найбільше “порадував” виступ представниці Мінюсту, яка просила “щось зробити” із засіданнями україно-російської комісії з рибальства на Азові. Ні, про припинення зради національних інтересів не йшлося, стурованіть там в іншому. Адже бачите два роки поспіль на засідання ходять якісь там активісти, розповідають про державну зраду, лякають російських друзів… А раніще було так зручно, так тихенько працювати із поважними бізнесменами галузі…
Що ж запевняю, що наступне засідання комісії побє рекорд за цікавими несподіванками.
А поки комітет констатував, що попередня вимога комітету, спрямована Уряду в листопаді 2019 р., про потребу перегляду вказаної переговорної політики з росіянами, була урядом успішно проігнорована.
Особлива подяка за організацію заходу Олександру Мережку, Соломії Бобровській та Богдану Яременку.
До уваги читачів пропоную власні тези виступу на комітеті, зважаючи на те, що засідання носило відкритий характер, вони такі.
Станом на липень 2020 р. морська політика України, включно з її юридичною, економічною, безпековою, екологічною, оборонною складовими залишається несформованою.
Зокрема нинішня відсутність такої політики була одним з ключових факторів окупації державою-агресором Криму, встановлення РФ контролю за переважною більшістю морських акваторій України, вона й наразі залишається одним з основних факторів, що ускладнює деокупацію півострова.
Відсутність такої політики, ускладнена ситуацією міждержавного конфлікту тягне наступні основні ризики для України:
1) зникнення залишків торговельного, зокрема рибальського флоту, що перебуває під юрисдикцією України;
2) подальша втрата Україною позицій на світовому ринку екіпажів торговельних суден, підготовки кадрів для морської галузі, що серед іншого означатиме соціальний колапс вітчизняних приморських міст;
3) повний контроль РФ над акваторією Азовського моря, над вантажними перевезеннями з портів Бердянську та Маріуполя, над азовським рибальством;
4) поступове встановлення РФ контролю над наближеною до Одеської та Миколаївської областей акваторії Чорного моря, з встановленням контролю за вантажними перевезеннями з усіх чорноморських портів України, над вітчизняним чорноморським рибальством, унеможливлення видобування та розвідки мінеральних морських ресурсів;
5) посилання використання акваторії Азовського та Чорного морів для нелегального трафіку, контрабанди, диверсійно-підривної діяльності проти материкової України.
До основних ризиків для морського сектору України слід віднести:
1) некомпетентність службових осіб, уповноважених схвалювати рішення у морському господарстві;
2) корумпованість системи управління морським господарством;
3) пострадянський характер управління морським господарством;
4) російська агресія, окупація Криму та контроль агресора за українськими морськими просторами;
5) пандемія коронавірусу та пов’язана з нею економічна криза.
Парламентська робота у цій сфері може мати наступні ефективні напрями:
1) посилений постійний парламентський контроль за діяльністю МЗС, Мінінфраструктури, Морської адміністрації, Держрибагенства, Міносвіти, Держекоінспекції у морському секторі, зокрема за основними показниками, корупційними факторами та ризиками, якістю управлінських рішень, їх відповідності національним інтересам;
2) парламентський контроль за сприянням центральними та місцевими органами влади виконанню нинішніх невідкладних завдань з охорони та оборони морського сектору ВМС ЗСУ та ДПСУ, за сприянням посиленню спроможності корабельно-катерного складу та берегового забезпечення;
3) ініціатива та опрацювання законопроектів з питань регламентації торговельного мореплавства, режиму морських просторів;
4) опрацювання та підтримка приєднання України до міжнародних угод у сфері торговельного судноплавства;
5) лобіювання інтересів України у морському секторі в рамках міжпарламентського співробітництва.
Серед основних міжнародно-правових заходів слід віднести:
1) об’єктивну оцінку ситуації в арбітражах, які Україна веде проти РФ щодо порушення Конвенції з морського права 1982 р. та сприяння оздоровленню ситуації, пов’язаної із позицією України в цих арбітражах, її доказовим забезпеченням;
2) початок вирішення згідно вимог міжнародного морського права кризової ситуації з правовим режимом Азовського моря та Керченської протоки, припинення спільних з державою-агресором коллаборативних дій у азовському рибальстві, встановлення у Азовському морі повноцінних режимів територіального моря та виключної морської економічної зони;
3) залучення додаткових міжнародних судових та адміністративних механізмів із притягнення РФ до відповідальності за порушення нею у українських морських просторах вимог міжнародного повітряного, екологічного, інформаційного, гуманітарного права;
4) реалізацію та підвищення ефективності санкційної політики проти класифікаційних товариств, власників, судновласників та страхових компаній РФ;
5) активізацію Україною роботи в регіональних спеціалізованих міжнародних організаціях, таких як Комісія із захисту Чорного моря від забруднення, Дунайська комісія, Меморандум про взаєморозуміння щодо контролю державою порту у Чорноморському регіоні;
6) активізацію України із реалізації власних правомірних інтересів у сфері океанічного рибальства в Атлантиці, Антарктиці, Тихому океані;
7) ратифікацію Україною Конвенції про працю в морському судноплавстві;
8) вступ України в Паризький Меморандум про взаєморозуміння щодо контролю державою порту.
Найважливішими законотворчими заходами у сфері морського сектору є:
1) приведення до сучасних міжнародних стандартів поточних пострадянських процедур реєстрації торговельних суден під прапор України, їх лібералізація, переведення в он-лайн режим, мінімізація корупційних ризиків;
2) фіналізація закону про внутрішній водний транспорт із забороною використання внутрішніх водних шляхів суднам під іноземним прапором, крім умов окремих двосторонніх угод;
3) визначення правового режиму територіального моря та континентального шельфу згідно Конвенції про морське право з урахуванням потреб України в умовах міждержавного конфлікту.
Автор: Борис БАБІН