Завдяки законопроєкту №3739 окремі українські промислові виробники отримають бюджетні гроші без зобов’язань та стимулів для розвитку

Законопроєкт №3739 передбачає, що окремі групи промислових товарів на тендерах зможуть закуповуватись виключно у так званих національних виробників – компаній, локалізація виробництва яких від 25% до 45% залежно від виду товару розташована в Україні.

Про це пише “Фактор” з посиланням на “Лігу антитрасту”.

При цьому до “національного виробника” жодних вимог закон не висуває. Яка б не була його поведінка, якої б якості або технологічності він не виробляв товар, скільки б він не коштував – все одно держава повинна у нього купити такий товар за ціною, яку буде де-факто диктувати сам виробник.

“Зазначене позбавляє українських виробників будь-яких стимулів для розвитку. Адже держава, звільнивши їх від конкуренції з боку закордонних компаній, та одночасно створивши для них гарантований ринок збуту, на якому ринкова влада здебільшого належатиме саме ним, “кладе” таких виробників у “теплу ванну”, де заробляти надприбутки можна, не інвестуючи в розвиток. Це може мати дуже негативні наслідки не тільки для самих цих виробників, а й для цілих галузей української економіки та конкурентоздатності держави на світових ринках”, – наголошують у “Лізі антитрасту”.

Розвинені країни з ринковими економіками впроваджують механізм підтримки національного виробника через преференції в закупівлях лише на етапі, коли країна має розвинений та конкурентний ринок товарів та може самостійно, без значної імпортної складової забезпечити внутрішній ринок якісними товарами за оптимальними цінами. Та й тоді національний виробник має змагатися на торгах з іншими, в тому числі іноземними компаніями і має лише певну перевагу за ціною або інші стимули.

До встановлення преференцій для національного виробника, в тому числі через закупівлі, Україні необхідно мати розвинений та конкурентний ринок якісних промислових товарів. Саме конкуренція стимулює виробників розвивати технології, покращувати якість продукції, знаходити нові ринки збуту та оптимізувати вартість продукту. Закриття ринку, до якого призведе дія цього Закону та на якому держава є одним з найбільших покупців, очевидно не сприятиме його розвитку та не буде стимулом.

Для реального стимулювання розвитку вітчизняної промисловості необхідно запровадити комплекс заходів та встановити умови при виконанні яких національний виробник зможе отримати певні преференції.

Наприклад, національна компанія має:

▪️впровадити екологічні технології виробництва;
▪️використовувати нові розробки, що покращують якість та дизайн товару та що зробить його конкурентоздатним на світовому ринку;
▪️збільшувати кількість робочих місць;
▪️зайняти свою нішу на іноземному ринку тощо.

“Сьогоднішні виробники, які отримають від держави переваги та при цьому не матимуть жодного зобов’язання у відповідь, лише посилять свою ринкову владу, а обмеження імпорту матиме негативний вплив на ВВП України”, – коментують у “Лізі антитрасту”.

За результатами дослідження Київської школи економіки, пропоновані проєктом преференції можуть призвести до втрати 591-642 млн дол США. Повна заборона імпорту у певних секторах машинобудівної продукції матиме негативний вплив на ВВП у розмірі (мінус)4,66%, а загальний негативний ефект від парламентської пропозиції обмеження імпорту, за підрахунками КШЕ становить (мінус)0,573 % ВВП або близько 642 млн дол США.

“Тож можливо варто в основу поставити потреби держави і її громадян, а не окремих компаній-виробників, за якими стоять відомі прізвища, надаючи їм ще більше підтримки та преференцій”, – резюмують у організації.